Дніпро є джерелом питного водопостачання для Запоріжжя, Черкас, Дніпра і третини Києва (інша частина столиці використовує воду з Десни). Перед тим як потрапити в мережу та будинки жителів, вода проходить складну процедуру очищення на водопровідній станції. Дніпровська станція збудована 79 років тому на березі Київського водосховища, звідки і береться вода для столиці. За добу зі станції в місто надходить в середньому 200 тис. куб. метрів.

Головний інженер департаменту експлуатації водопровідного господарства Київводоканалу Володимир Костюк розказав про стан води в Дніпрі та фактори, які впливають на забруднення:

— Забрудненість характеризується циклічністю, вона може коливатись як протягом року по сезонах, так і по роках. На сьогодні забрудненість дніпровської та деснянської води висока, ці параметри вимагають коригування технологію очистки. Цього року ми використовуємо втричі більше коагулянту порівняно з 2015-2016 роками. Через це собівартість води збільшилася в півтора-два рази. Така ситуація на всіх водоканалах в інших містах, які використовують Дніпровську воду, — зазначив Костюк.

Найбільша права притока Дніпра — Прип'ять, змиви з Чорнобильської зони можуть потрапляти в неї, а звідти — у Дніпро. Костюк розповів, як це впливає на роботу станції та як постачали воду в місто після Чорнобильської АЕС:

— На сьогодні ситуація прогнозована та спокійна, але Прип'ять часто формує нам якісну характеристику води, яка надходить на водозабірні споруди Дніпровської станції. Після аварії на Чорнобильській АЕС Дніпровська водопровідна станція була не в змозі очистити воду до нормативів, і стояло питання про її відключення. Протягом місяця і десяти днів після аварії Дніпровській водопровід працював із забрудненої водою. На очисних спорудах впроваджували багато різних технологічних прийомів, щоб зменшити кількість радіонуклідів у воді. За цей місяць була збудована резервна насосна станція «Роса 300». Вона була споруджена на плавучій платформі на баржі в затоці на Десні. «Роса 300» могла перекачувати деснянську воду в об'ємі 300 тис. куб. метрів на добу, яку очищували на Дніпровській водопровідній станції. Це дозволяло відмовитися від дніпровської води і в мінімальних обсягах забезпечити Київ питною водою. Зараз ми підтримуємо станцію «Роса 300» в робочому стані, проводимо профілактичні роботи на випадок аварійної ситуації.

Вода починає свій маршрут станцією з водозабірного ковша — це бетонна споруда, яка подає воду на очисні споруди. Вона перегороджена плавучим заслоном, щоб не допустити потрапляння в водозабір нафтопродуктів, адже вони залишаються на фільтрувальних матеріалах і стінках гідроспоруд і за декілька годин можуть зупинити роботу станції. Також заслон зменшує попадання фітопланктону. Вода в ковші чистіша, ніж у водосховищі, тут навіть ростуть лілії.

На станції є спеціальні акустичні рибозахисні пристрої, які відганяють мальків від водозабірних споруд, а металева решітка не дає потрапити на очисні споруди стороннім предметам.

Начальник управління Дніпровської водопровідної станції Анатолій Фурса розповів, як вода проходить очищення на станції, та показав диспетчерський пункт станції. Звідти цілодобово і без вихідних керують усім технологічним процесом.

Анатолій Фурса розповів про фільтри на станції:

— Після фільтрації ми не викидаємо картрижди, як це роблять з побутовими, а промиваємо пісок і знову використовуємо його.

Відстійники також чистять, але по черзі, щоб не переривати роботу станції.

Озонаторна запущена в 1974 році, досі це єдине місце в Україні, де вода обробляється озоном. Обладнання використовують французьке. Озон виготовляється в спеціальних агрегатах. Для розриву повітряної суміші й утворення озону використовується електричний розряд. Якщо через спеціальний отвір зазирнути в агрегат під час роботи, то можна побачити блискавку. Під тиском озоно-повітряна суміш потрапляє у відфільтровану воду.

Озонування покращує смак та колір води, поліпшує її якість.

Є на станції хімічно-бактеріологічна лабораторія, яка проводить контроль води на всіх етапах очистки. Проби води беруть щогодини, але за різними показниками. Наприклад, на станції озонування — на залишковий озон, а в блоці змішування — на лужність і залишковий хлор. За добу лабораторія робить близько 30 різних аналізів, а в період паводків і сильних дощів — ще більше.

Працівники станції гарантують, що тут питна вода повністю відповідає державним санітарним нормам. Для демонстрації набирають її з під крану в лабораторії і п'ють. Але вода, яка доходить до споживачів, може не бути такою ж чистою. Деякий час вона стоїть у міських мережах, стан яких неідеальний. Тому на станції порадили дати воді трішки збігти перед тим, як пити її вдома.