Як розуміти мистецтво дітям та дорослим: арт-подорожі для кожного
Як навчитися відрізняти Моне від Мане, а бароко від рококо, не виходячи з дому? Куди бігти, коли хочеш під час поїздки у Європу не тільки пити смачну каву, а ще й трохи розумітися на архітектурі та мистецтві різних міст? Чи треба тягнути дитину в київські музеї та що зробити, аби від такого походу залишилися лише найкращі враження?
Мистецтвознавець Ксенія Рожак-Литвиненко заснувала онлайн-проект «Арт-подорожі», у якому навчає дітей та дорослих розумітися на мистецтві. Вона проводить онлайн-курси, індивідуальні та групові заняття з історії мистецтва, а ще допомагає складати плани арт-мандрівок тим, кого дратують групові екскурсії. Ксенія розповіла про те, як зародилася ідея проекту, про те, що вже вдалося реалізувати та про плани на майбутнє.

— Задум створити онлайн-курси з вивчення історії мистецтва виник у 2015 році, коли з'явилися перші учні, що бажали навчитися орієнтуватися в мистецьких стилях. Ще в 2009-му я шукала підробіток і розмістила анкету в базі даних репетиторів. Проте, оскільки історія мистецтва не є шкільною дисципліною, упродовж всіх цих років бажаючих не було, і я давно про цей факт забула. А тут часи почали змінюватися, зросло зацікавлення темою, і кількість моїх студентів стала поступово зростати. Підготовка до індивідуальних занять займала у мене досить багато часу, і я вирішила масштабувати проект і проводити групові заняття. Першу онлайн-групу дітей-хоумскулерів набрала через соцмережі у 2017 році. На той час вже мала сформовані програми, підібрані матеріали як для початківців, так і для тих, що вже мали певну базу, але хотіли систематизувати свої знання.

Загалом в Україні люди, професійно не дотичні до мистецтва, не надто на ньому знаються. Є думка, що розумітися в мистецтві можуть лише художники, дизайнери, що це вузькоспеціалізована галузь для обраних, або ж взагалі щось не надто важливе. Коли я вступала в академію мистецтв на мистецтвознавство, багато знайомих не розуміли: чому? Я закінчила школу з золотою медаллю і вибрала, на їхній погляд, щось абсолютно несерйозне. А мені завжди було цікаво, як митці демонструють свої думки, втілюють ідеї, відображають зріз суспільства. Художники бачать життя нетривіально, от цієї нетривіальності в них треба набиратися.
Ідею створення актуального, на його думку, проекту підтримував і мій чоловік. У нас досить романтична історія: одружитися ми вирішили за п'ять днів після знайомства. Я провела для нього оглядову екскурсію Львовом, і мене вразило, що йому дійсно були цікавими розповіді про художників. Разом з тим я зрозуміла, що людям не завжди потрібні розповіді про стилі, проте їм цікаві історії з життя. Це надихнуло мене створити неакадемічний проект — без надто складних теорій та фактів, з обґрунтуванням суті мистецьких явищ через призму яскравих особистостей.

У мене двоє маленьких дітей, тому немає можливостей часто бувати поза домом. Я сама пройшла декілька міжнародних онлайн-курсів, і почала шукати можливості створити аналогічний власний проект. З нуля зробила сайт, проходила навчання щодо стратегій онлайн-маркетингу. Дотепер постійно вчуся. В Україні є певна недовіра до онлайн-курсів, та й взагалі — навіщо платити за контент, якщо все є у вільному доступі?
Ілюстрація до вебінару «Анрі Матісс та первісне мистецтво»
Ілюстрація до вебінару «Амедео Модільяні та первісне мистецтво»
Ілюстрація до вебінару «Поль Гоген і первісне мистецтво»
Як виникла назва «Арт-подорожей»? Здається, люди вже наситилися відпочинковими або шопінг-турами, їм хочеться чогось більшого. Вони починають ходити по музеях, відвідувати мистецькі пам'ятки. І коли їдуть у подорож підготованими, розуміють, що саме бачать, то почуваються набагато впевненішими.

До мене звертаються переважно люди, які відбулися в житті, реалізовані в професійному, особистому плані. Для них розумітися на мистецтві – наступний етап власного саморозвитку, вихід на якісно інший рівень. Зазвичай вони вже багато поїздили світом, відвідали чимало музейних колекцій та хочуть систематизувати свої знання. В Україні завжди багато читали, традиція і зараз продовжується. А традиції ходити на виставки, вчити дітей історії мистецтва не було. Це відносно новий напрямок.

Друга частина моєї аудиторії — діти. З них я починала. В основному це діти, які не ходять у звичайні школи, так звані хоумскулери, або діти, що навчаються у приватних школах, за індивідуальними програмами. У мене є група, яку веду вже другий рік. Вони вивчають повний курс історії світового мистецтва, — від античності до постмодернізму, зустрічаємося щотижня для вивчення окремої теми. Хоумскулерам цікаво отримати базу, переважно прив'язану до програми з історії, яку вони проходять. Так вони отримують додаткове розуміння тяглості історико-культурних процесів.

Звісно, що з дітьми займатися комерційно вигідніше: батьки готові більше вкладати в дитячу освіту, ніж у власну. Але, попри те, мені цікаво спілкуватися з дорослими, і хочеться працювати саме для цієї аудиторії. Зараз у мене приблизно та ж сама кількість і дорослих, і юних студентів. Часто звертаються батьки, захоплені ідеєю активного раннього розвитку. Я вважаю, що вивчати історію мистецтва з дітьми, менш, ніж восьмирічного віку, немає особливого сенсу. В такому ранньому віці достатньо просто знайомити дитину з мистецькими творами.

Зараз запускаю курси, орієнтовані під поїздки. Перший з таких курсів: «Три європейські столиці: Рим-Париж-Відень», це свого роду онлайн-путівник з історії мистецьких пам'яток, зосереджених у цих містах, починаючи з античності і закінчуючи сучасністю. В результаті проходження такого курсу учасники розрізнятимуть стилі, розумітимуть, коли і чому ті створювалися ті чи інші об'єкти.

На такі курси є запит від дорослих мандрівників, які хочуть не просто подорожувати, а й отримувати певне естетичне задоволення та розуміти мистецтво тієї чи іншої країни. Недавно проводила відкритий вебінар про те, як спланувати та провести арт-мандрівку. Можна починати з України — їхати до Львова, Чернівців, Ужгорода, Кам'янець-Подільського. У нас є можливість подорожувати європейськими столицями, які містять величезну кількість пам'яток мистецтва, — Рим, Відень, Прага, Будапешт, Париж, Лондон, Барселона та багато інших. Зараз я часто готую індивідуальні програми таких дводенних турів для людей, далеких від мистецтва, але які хочуть щось побачити та зрозуміти.
Ілюстрації з курсу «Три європейські столиці. Рим — Париж — Відень: арт-путівник»
Мабуть, найбільшу цікавість у моїх читачів в соцмережах викликав період кінця XIX — початку XX століття. Це час, коли мистецтво відходить від реалістичності, тому містить багато незрозумілого та водночас цікавого. Переважно це такі хайпові особисті історії з життя художників: когось вбили, хтось когось зрадив.. Я завжди прив'язую їх до конкретних робіт і тоді їх розуміння набуває особливого характеру. Водночас спостерігаю неприйняття та нерозуміння абстрактного мистецтва. «Щось несхоже на реальність, навіщо вони це малювали та чи вміли вони малювати взагалі?» — думає пересічний обиватель.

Всі — і діти, і дорослі — дуже люблять символи. Людям подобається розглядати якісь роботи, на яких багато різних деталей. Часто питають: «А що ця деталь означає? Ця квітка — то символ розлуки, так?»

Тема, що незмінно користується попитом — про знайомство з мистецтвом дітей. Влітку я проводила марафон «Як розмовляти з дітьми про мистецтво». Це були годинні щоденні лекції упродовж тижня. Часто буває, що батьки вирішили активно долучати дитину до прекрасного, водять її по всіх поверхах і залах музею, та виходить не дуже добре. Дитина втомлена, мама зла і не розуміє, що вона зробила не так.
Поради для батьків
Так, дітей треба водити до музеїв змалку, проте це має виглядати природньо, органічно. Тим більше зараз, наприклад, в музеї Ханенків є дуже хороші проекти для батьків з дітьми. Для дитини це має бути ненав'язливим відпочинком. Якщо ви зайшли в зал, і дитина стала біля якоїсь роботи, яка їй візуально сподобалась, не тягніть її далі, дайте розгледіти цю роботу. Коли дитина говорить, що втомилася і хоче додому, йдіть. Основне завдання — створити атмосферу, щоби дитина запам'ятала позитивні враження від візиту в музей. Додайте обов'язкові складові гарного відпочинку — морозиво в кафе після походу, прогулянка. Цінуйте не кількість, а якість отриманих вражень. З часом це переходить в сімейну традицію.
Крім музею Ханенків, можу порадити Національний художній музей, у них зараз багато цікавих захоплюючих програм. Ходіть до різних музеїв, дивіться, як їх сприймає дитина, вона сама підкаже, де їй подобається найбільше. Відвідуйте будь-які виставки та експозиції, де немає сцен насильства, сюжетів, які просто не відповідають дитячому віку.
Розповідайте дозовано на дитячому рівні. Точно не треба казати, що цей художник народився у такому-то році, вчився там-то. Дитина просто не буде слухати. Натомість кажіть про те, що для деяких людей мистецтво було і роботою, і сенсом усього життя. Вони вкладали душу в свої картини, тому для нас важливо знати, про що вони хотіли нам розповісти.
Можна розказати про вік твору, але так, щоби дитині було зрозуміло: «Тобі шість років, мамі 30 років, а цій картині 200 років». Або про архітектуру: «У цій будівлі люди жили, ще коли нас не було. А жили тільки твоя бабуся-прабабуся».
Маленькі діти дуже люблять пейзажі, тому, що це вони бачать в навколишній природі. Старшим це вже нецікаво, їм потрібний сюжет в картині. Якщо сюжету нема, їм нудно. До того ж сучасні діти звикли до швидкої зміни інформації. Тому зараз музейні програми часто побудовані на інтерактиві.
Можу порадити батькам дуже хорошу книжку на цю тему — «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуази Барб-Ґалль. Авторка говорить, що в певному віці дітям просто подобається щось яскраве. Потім їм подобається історія. Тому просто показуйте дитині роботу та розповідайте історії. Наприклад: це дівчинка, що була принцесою та жила в середньовічному замку. Фотографій тоді не було, і це єдиний портрет, що залишився на згадку про неї. Тільки на ньому її діти та внуки могли побачити, як вона виглядала маленькою. Дитина бачить через призму цієї картини інший світ.
Ще одна порада — мати вдома альбоми з репродукціями, діти гортають ці альбоми з цікавістю, причому з малючкового віку.
Якщо ви бачите, що дитина зацікавилася мистецтвом, і хочете, щоб вона більш ґрунтовно займалася та розвивалася в цьому напрямку, не раджу робити цього до восьми-десяти років. Вивчення історії мистецтва базується на використанні знань з інших дисциплін. Принаймні, розумінні географії, зміни історичних епох, бажано, класичної літератури.
Я проти того, щоби брати дитину на екскурсії, не адаптовані під дитячу аудиторію. Довіряйте музейним працівникам, там ви точно не потрапите на шарлатанів, які переказуватимуть сторінки з Вікіпедії. Інша річ — групові екскурсії та відпочинкові тури. Тут потрібно уважно дивитися на гідів, читати відгуки.
І наостанок — історія мистецтва — це також наука, і дитина повинна розуміти, що, для того, щоб зрозуміти певні явища, треба докласти зусиль. Бо іноді діти розчаровуються, усвідомлюючи, що, крім красивих історій, доведеться ще й певні терміни запам'ятовувати. Проте, це однозначно не буде марним. Розуміння історії мистецтва – це розуміння історії людства як історії людського духу. У ній втілені найпотаємніші емоції, виявлені у візуальній формі найбільш актуальні для кожного часу та країни ідеї та переконання.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
До мистецтва долучалася
Світлана Максимець