В 2015 році команда активістів «Оціум» створили проект з перетворення бібліотеки на сучасний громадський простір і виграли грант на фестивалі «Proмісто» у номінації «Кращий соціальний стартап». Багато міських бібліотек були не готові до змін, а бібліотека імені Євгена Кравченка на Русанівці погодилась взяти участь у проекті. Оновлювати бібліотеку допомагали мешканці району, адміністрація, дизайнери та реставратори з усього міста.

Ми познайомилися з командою бібліотеки і дізнались, як простір розвивається зараз.

Бібліотеку можна побачити на вулиці ще здалеку — високі вітринні вікна, а замість штор дві великі білі зірки, які не заважають роздивитися світле приміщення через вікно. Завідувачка Олена розказала, що створення опен спейсу було однією з умов при оновленні бібліотеці, але для цього довелося зламати декілька стін.

До ремонту в бібліотеці росло багато квітів у горщиках, працівники не могли забрати їх всі додому, але залишати в приміщенні, де будуть ламати стіни, фарбувати та штукатурити, було також неможливо :

— Ми написали в соціальній мережі, що у нас буде ремонт, тому треба рятувати квіти, і попросили відвідувачів по можливості забрати їх до себе на деякий час. Люди відгукнулися і позабирали квітки, а після двох місяців ремонту повертали їх виплеканими, в нових горщиках. З нами почали зв'язуватись мешканці русанівці і питали, чим нам допомогти. Вони дарували меблі, допомагали з дизайном, частково щось проплачували. Я вдячна всім, хто долучився, неважливо — допомогла людина коштами чи принесла квітку.

Київський столяр Микола Степанець разом з Олею Яровою, яка займається текстилем, провели для нас класнючий воркшоп з реставрації меблів. На смітнику було знайдено два крісла, які реставрували і перетворили на сучасні гарні меблі для бібліотеки.

Дизайн-мануфактуру Object № зробила нам столи і лавочки, а потім ще кафедру, та у них була умова — робити так, як вони її бачать в нашому просторі. Зробили класно, думаю, такої в інших бібліотеках немає. Стару кафедру не викинули — вона стоїть в кутку реанімована, це такий арт-об'єкт середини минулого століття. Стелажі для книжок також мають цікаву історію. Гроші на матеріал дала адміністрація, а компанія, яка їх виготовляла, привезла і змонтувала безкоштовно, — згадує Олена.

Вітрину прикрасили двома білими зірками. Деякі читачі спочатку запитували, який стосунок вони мають до бібліотеки, та Олена відповідала, що їх гарно видно з вулиці, вони роблять бібліотеку помітнішою. Поки що немає великої вивіски — вона повинна бути однакова для всіх київських бібліотек, але міська адміністрація ще не визначилась із новими стандартами для неї.

Завідувачка Олена і бібліотекарка Валентина — це всі, хто залишився з першої команди та взяли на себе тягар реорганізації бібліотеки, адже після оновлення з'явились нові завдання та перешкоди.

У оновленої бібліотеки відразу з'явилися прихильники та постійні відвідувачі, а роботи у бібліотекарів побільшало.

— Всі, хто був причетний до переродження простору, майже тут прописались — приходять з дітьми гратися чи фотографуватись, пропонують проводити якісь зустрічі — без проблем, це їхня бібліотека. Тут оселився громадський актив Русанівки, всі відомі проекти, які перемагали в столиці, народжені в цьому просторі. Люди приходять попрацювати чи просто зустрічаються тут один з одним. Бібліотека живе.

У нас змінилась кількість персоналу. До ремонту в штабному розкладі було 3,5 бібліотекаря — одна людина на півставки працювала, та в новому просторі цього виявилось недостатньо. Районна адміністрація пішла нам назустріч, і колектив збільшився до 7 чоловік. Ми вирішили працювати на годину довше — з 10:00 до 19:00, зробили робочу суботу.

Книжки — це головна прикраса бібліотеки, але велике надбання — це колектив.
Крім мене і Валентини, інші бібліотекарки прийшли до нас цього року. До цього методом помилок ми шукали себе. Я отримувала консультації, відвідувала курси та тренінги, як управляти колективом. Я не люблю людей, які з усім погоджуються — так, все буде зроблено! Ціную, коли висловлюють власну думку, проявляють ініціативу та пропонували свої ідеї. Нарешті ми зібрали таку команду. Наші дівчата залюбки допоможуть відвідувачам, все покажуть і розкажуть, — розповідає Олена.

В новому просторі — нові правила. Головне з них — менше обмежувати читачів. Заходити можна і з візочками, і з велосипедами, навіть з собаками.

— Я проходила повз одну із бібліотек, в якої на вході п'ять наліпок: не можна з колясками, собаками, їжею, ще чимось. Навіть хотіла сфоткати. У нас дуже багато стереотипів про бібліотеку типу тут тихо, грубо і ще щось. В нашій бібліотеці це відходить в минуле, бо часто буває молодь.

Нещодавно зайшло троє хлопців років по 17. Двоє обирали книжки для навчання, а третій сміявся та фоткав їх, типу — ха-ха, в бібліотеку прийшли. Ми не звертали на них увагу і через деякий час подумали, що хлопці пішли. Виявилось, що вони втрьох розташувалися в кутку на пуфах з книжками. Молодь тут ніхто не тицяє, не каже, як треба поводитись, і вона почуває себе комфортно, — розказує бібліотекарка Ніна.

Олена розказала, що до зовнішнього вигляду відвідувачів також не прискіпуються. Чоловіку в капелюсі не треба робити зауваження, щоб зняв його в просторі. Можливо, це його імідж, і взагалі до відомих акторів чи артистів ніхто ж не чіпляється з такими питаннями на урочистих заходах. В цьому немає нічого непристойного і для бібліотеки — чоловік же в штанях.

У «Оціум 51» щодня роблять вологе прибирання і витирають пил з усіх закутків. За це відповідає директорка з чистоти Валентина. А ще бібліотека з'явилася в Фейсбуці:

— Нам говорили, щоб ми завели сайт чи блог. Та для таких невеличких просторів як наш, це не потрібно, а от соцмережі працюють. У Фейсбуці нам часто пишуть — просять подовжити термін книги, запитують чи можна зареєструвати дитину, пропонують організувати захід. Нам ще треба Інстаграм завести, — розказує Олена.

«Оціум 51» зламав стереотипи не тільки у відвідувачів, а й бібліотекарів:

— Я прийшла працювати сюди в липні. Мені тут дуже сподобалось, адже коли сказали про цю роботу, я собі уявила сіру заставлену книжками кімнату, де сидить бабуся в окулярчиках. Прийшла сюди і була вражена, як тут світло і по-сучасному, — ділиться бібліотекарка Дарина.

Хоч бібліотека розрахована на дорослих, діти та підлітки також заходять сюди, адже книжки знайдуться для будь-якого віку. Олена запевняє, що зареєструватися можна навіть з моменту народження — ніяких вікових обмежень.

— Коли говорять, що в бібліотеку ходять одні пенсіонери, ми сміємося. Ми маємо єдину реєстраційну картотеку читачів, там є внутрішня градація по віку. Так от категорія 60+ складає приблизно 10% від загальної кількості користувачів, інші — діти, підлітки, юнацтво та люди старше 22 років.

Книжку можна тримати місяць, а потім подовжувати термін, якщо потрібно. За раз можна взяти скільки завгодно книжок, адже ніхто половину фонду виносити не буде, — розказує Олена.

Бібліотекарі знають всіх відвідувачів, адже і живуть вони в одному районі. З тими, хто прийшов в «Оціум 51» вперше, знайомляться і спілкуються в подальшому. Дарина навіть встигла вивчити смаки деяких груп читачів:

— Відвідувачі мого віку читають книги по психології чи філософії, молоді дівчата-викладачі беруть книги про історію Києва. А от пенсіонери читають різну літературу — від трилерів до любовних романів.

Я також читаю різну літературу. Буває, що одночасно читаю декілька книг — одну на роботі, коли є вільний час, і ще дві вдома. Відвідувачі часто запитують мене про ті книги, які я не читала. Думають, що бібліотекар має перечитати увесь фонд. Я запитую відвідувачів про книги, які вони читали, щоб знати, кому їх потім рекомендувати, — ділиться бібліотекарка.

Часто відвідують «Оціум 51» люди з інвалідністю, для них організовують заходи. Також проводять репетиції та зустрічі колектив театру «Ще не вечір», який заснували пенсіонери.

Приїжджають в бібліотеку і на велосипедах. Поки що біля простору немає велопарковки, але тут раді всім відвідувачам, тому велосипедистам можна заходити в простір разом з транспортом. Щоб не бруднити підлогу, вони ставлять велосипед догори дригом, хоча ніхто із бібліотекарів їх про це не просить.

Відвідувачів в бібліотеці вистачає, як в будні, так і в суботу. Багато підходить надвечір, щоб попрацювати.

— Русанівка дуже мистецька, серед жителів багато письменників та поетів, вони заходять в «Оціум 51». Є відвідувач, який у нас пише сценарії до фільмів. Можливо тут сидить-працює майбутній нобелівський лауреат, а ми і не знаємо, — говорить Олена.

Книгосховища в бібліотеці немає — всі книги представлені в залах і доступні для читачів. Є українська класика та книги сучасних авторів, американська та європейська література. Книги російською можна знайти в окремій зеленій кімнатці, там же стоять любовні романи. В залі для заходів — книги про мистецтво, також є довідкова література та періодика. Окремо стоїть стелаж з найпопулярнішими книгами в бібліотеці.

— Фонд непоганий. Дещо прибуває, дещо списуємо. Гарну літературу дають згідно з державними та міськими програмами. Звичайно, хочеться отримувати більше книжок, та, мабуть, так всі бібліотеки говорять. Інколи книги нам дарують видавництва, дещо приносять і читачі.

За останній рік в Україні вийшло 14 книжок інклюзивної літератури, в нашій бібліотеці вони всі є, — розказує Олена.

Захід в бібліотеці може провести кожен бажаючий, якщо тема буде цікавою для відвідувачів. Тут проходять зустрічі з письменниками для дітей та дорослих, вечора поезії та музики, лекції та перегляди фільмів.

— Так як у нас інклюзивно-привітний простір, тут щомісяця відбуваються заходи для дітей з інвалідністю та їх родин. Нещодавно ми проводили гарбузяну вечірку. Також проходив треніг з соціальної інклюзії для працівників бібліотек Дніпровського району. Навесні був тренінг для кінологів по основам каністерапії, тобто лікування чи реабілітація із залученням собак. Інклюзивними подіями у нас опікується бібліотекарка Ніна, — розказує завідувачка.

Собаки в бібліотеці взагалі часті гості, адже вони радують дітей:

— Так як 2018 — це рік собаки, то до минулого Нового року ми влаштували дитячу інклюзивну вечірку. Ми запросили дітей і знайомили їх із собаками. Вони дуже раділи спілкуванню з тваринами, для дітей це корисно, своєрідна терапія. За кордоном це вже давно розвинене. Ми домовились, що будемо такі заходи проводити на постійній основі, — розказує Ніна.

В планах бібліотекарів — довести простір до ідеалу. Ніна запевняє, що їх команда — перфекціоністки, і розказала, що ще потрібно змінити — від маленьких планів до великих мрій: