— Гурт Entree був заснований у 2004 році, змінював назви, то розпадався, то знов збирався. Чому він знову воскрес та випустив альбом?

— Я називаю роком народження 2004-й, тоді відбулася перша репетиція гурту, який носив назву Н.Три. Але кожен альбом виходив під різною назвою гурту: не могли з нею визначитися, були маніпуляції зі складом. Потім наші шляхи з гітаристом гурту Євгеном Касьяненком розійшлись. Змінили стиль і назву на Антре. Тоді я сам почав писати пісні. Якийсь час Н.Три була досить відомою групою, трохи ротувалася на музичних каналах, навіть на М1. А зміна назви на Антре вплинула на популярність, і група розпалась.

Пізніше мене запросили в Karna, ми почали писатись, гастролювати, збираємо величезні зали, знімаємо кліпи. Але це все-таки музика трохи іншого формату, я завжди любив щось більш романтичне, мелодичне, з красивими гармоніями. Karna — це більш драйвова музика, Entree — ліричніша. Я відчув, що маю музику, яку не можу викласти в Karna, тому робити свій проект стало необхідним. На той час вже помирився з Женею, і він сказав: у нас є гарні пісні, давай щось запишемо. Тож почав потроху робити записи.

Я багато чому навчився у роботі з Karna, опанував технічні моменти, яких раніше не розумів і навіть не помічав. І мої нові записи почали виходити зовсім по-іншому, не так, як раніше. Мені так сподобалося, що в Entree я можу робити що завгодно — танцювальну пісню, важку, депресивну або ще якусь, тобто як захочеться, так и повертаю. Звичайно, ще й домовляюся з Женею, але я стою у цього керма і повертаю, куди хочу. Це для мене дуже важливо, бо виливаю туди всі накопиченні емоції, які не міг вилити у Karna.

— Скільки часу зайняла підготовка та запис альбому?

— Пісню «Дим» ми грали ще у 2007-му, вона залишилася недорбленною ще з часів Н.Три. «Кома» — 2014 року. Її треба було пережити, виносити. Насправді на альбом не дуже-то й багато часу було, знаходиш якусь годину — і робиш. Хоча треба поринути, посидіти кілька днів або й тижнів, а така можливість не завжди є. Нарешті я зібрався з силами, з думками і випустив.

У цих кількох піснях я зробив так, як хотів зробити і сказати. Кращого звучання для них не можу уявити. І вирішив: якщо це людям не сподобається, то я вже не знаю, що сподобається. Тоді, можливо, у мене немає смаку. Але наскільки була можливість показати це людям, ста відсоткам це сподобалося.

— Ти був у Києві, гітарист — у Сумах, як проходила робота над альбомом в таких умовах? Відстань була проблемою?

— У нас останнім часом робота досить інтерактивна, зв'язуємось по інтернету. Женя — дуже талановитий композитор, пише цікаві гітарні аранжування і красиві мелодії. І ми сильно один одного доповнюємо. Він сам робить красиву пісню, віддає мені, а я додаю їй барв. Ми добре відчуваємо одне одного, нам не потрібно знаходитися в одному місці. А якщо вже бачимося, то написання пісні може зайняти 15 хвилин — таке було.

— Хто робив обкладинку та що вона означає?

— Marakas Design Studio, власником і директором її є Олексій Дорошенко, колишній басист Н.Три, грав з нами, брав участь у записах. Тепер він працює в іншій творчій сфері, у нього мало часу, складно залучити до концертів, записів, то допомагає, як може.

Дизайн обкладинки робив арт-директор студії Олександр Самовюк, і це його бачення власне пісні «Кома».

— Випустили альбом. Яких результатів ви очікували?

— Завжди хочеться сподіватися на диво, коли раз — прокидаєшся відомим. Мені це не дуже світить, бо Karna і так більш-менш відома. Але хочеться, щоб це якимось дивом стало для всіх улюбленим альбомом — кожен музикант сподівається, що так станеться і всі будуть слухати. Проте я знаю, скільки роботи треба для просування в Україні, особливо рок-музики. У Karna над цим працює багато людей. Без великої команди важко зробити так, щоб хоча б почули — не те що полюбили. Тому я реально дивився на речі. З того, що було вкладено, як зроблено та рекламувалося, програма максимум була виконана. Всім, хто почув, це подобається, з задоволенням хочуть прийти на концерт. Музиканти, яким давав послухати — Сергій Мартинюк з Фіолету, Сергій Танчинець з Bez обмежень, Сєня з Мотор'роли — відмітили, що цікаво, ні на кого не схоже. І це для мене було найголовнішим.

— На які радіостанції вдалося потрапити? На Джем ФМ ви посіли навіть перше місце у чарті, але це досить профільна станція. Хто ще вас взяв до ротації?

— Нам дуже допомогла FDR Media — компанія, що займається розсилкою по радіостанціям, зокрема, по регіональним. Телефонували з різних регіональних та інтернет-радіостанцій і просити джингли — це значить, що вони ротують. У Києві добре взяли Джем ФМ, Просто Раді.О, Radio ROCKS, Країна ФМ.

У нас час радіо не так сильно впливає на людей, має бути цілий комплекс по просуванню, це величезний шмат роботи. Не можна просто написати хорошу пісню, записати, видати якісно — це дасть 5% успіху. Треба зробити крутезний відеоряд, розкрутити, створити цікаву історію — і тільки тоді людям буде цікаво. Зараз така кількість музики, що, читаючи, що гурт випустив новий альбом, рідко хто відкриває цю новину і слухає. Побачив картинку — і далі скролити. А для промо має працювати велика машина.

— Вам допомагають квоти на українську музику?

— Не можу сказати, чи допомагають, бо не знаю, як це визначити. Але у наш час набагато легше потрапити на радіо, ніж 10 років тому. Зацікавленість в українській музиці є. І я спостерігаю, що українська музика пішла вверх. Як зробив гарну пісню, її можна подати на радіо, а раніше це було майже нереально. Цей хід був хоч і трохи радикальний, але правильний.

— Слухач Entree — який він?

— З цим альбомом я просуваю лозунг «Вихід є». Пісня «Кома» досить депресивна за настроєм, і я за порадою друга змінив останній куплет і зробив її більш оптимістичною: все не так погано, я житиму далі. Для мене важлива ця концепція. Якщо людині погано, або й добре, або все складно, хочеться цими піснями допомогти. В осінній день, коли йде дощ, можна включити у плеєрі «Глибину», і відчути тепло. Слухача я собі уявляю як молоду, романтично налаштовану, розумну людину. Я не хочу робити музику занадто складною, але робити її примітивною теж не хочу. Можливо, студент, а може, програміст…

— Хіпстер?

— Так, чому б ні? Мене цікавить ця публіка. Молодь зараз по-іншому дивиться на світ, ніж я свого часу, і мені цікаво сподобатися їм.

— Коли люди послухали альбом, чи були репліки: тут було б краще так, а тут змінити щось?

— Раніше, років 10 тому, обов'язково з'являлися люди, що писали побажання, мовляв, було б непогано зробити те чи інше. Колись сильно через це нервував. А коли зробив «Кому», не почув жодного такого побажання. Всі сказали, що круто. І я дуже здивований.

— 28 жовтня ти святкуєш день народження і робиш концерт. Яким буде виступ?

— Це досить спонтанний захід. Приїде з Сум Женя, ми гратимемо старі пісні під дві гітари, з басистом Женею Крутоголовим гратимемо нові пісні. Це буде акустика, але з доповненнями, у домашній, дружній атмосфері. А ще будуть цікаві гості. Тож запрошую усіх! І бажаю, щоб у найскладніших ситуаціях ви розуміли, що вихід є.