Вийти з «Коми»:
Олексій Шманьов про повернення Entree, квоти на радіо та сопливі тексти
Чи заважає «україномовна щелепа» співати англійською, навіщо реанімувати власний гурт, виступаючи у топовому колективі, чи легко зараз виконавцям потрапити на радіо та що може забезпечити популярність пісні? Олексій Шманьов, вокаліст відомого українського гурту Karna, недавно відродив свою давню групу Entree та випустив міні-альбом двома мовами. У інтерв'ю Вікенду він розповів, як допомагає переклад, наскільки складно записувати платівку на відстані та чому свій день народження святкує концертом.
— Гурт Entree був заснований у 2004 році, змінював назви, то розпадався, то знов збирався. Чому він знову воскрес та випустив альбом?

— Я називаю роком народження 2004-й, тоді відбулася перша репетиція гурту, який носив назву Н.Три. Але кожен альбом виходив під різною назвою гурту: не могли з нею визначитися, були маніпуляції зі складом. Потім наші шляхи з гітаристом гурту Євгеном Касьяненком розійшлись. Змінили стиль і назву на Антре. Тоді я сам почав писати пісні. Якийсь час Н.Три була досить відомою групою, трохи ротувалася на музичних каналах, навіть на М1. А зміна назви на Антре вплинула на популярність, і група розпалась.

Пізніше мене запросили в Karna, ми почали писатись, гастролювати, збираємо величезні зали, знімаємо кліпи. Але це все-таки музика трохи іншого формату, я завжди любив щось більш романтичне, мелодичне, з красивими гармоніями. Karna — це більш драйвова музика, Entree — ліричніша. Я відчув, що маю музику, яку не можу викласти в Karna, тому робити свій проект стало необхідним. На той час вже помирився з Женею, і він сказав: у нас є гарні пісні, давай щось запишемо. Тож почав потроху робити записи.

Я багато чому навчився у роботі з Karna, опанував технічні моменти, яких раніше не розумів і навіть не помічав. І мої нові записи почали виходити зовсім по-іншому, не так, як раніше. Мені так сподобалося, що в Entree я можу робити що завгодно — танцювальну пісню, важку, депресивну або ще якусь, тобто як захочеться, так и повертаю. Звичайно, ще й домовляюся з Женею, але я стою у цього керма і повертаю, куди хочу. Це для мене дуже важливо, бо виливаю туди всі накопиченні емоції, які не міг вилити у Karna.
— Ти писав у Фейсбуці, що раніше не розумів, навіщо музикантам топових гуртів мати свій проект. Яка зараз твоя відповідь на це «навіщо»?

— Коли був малий, мені дуже подобався гурт The Beatles. Тоді я дізнався, що Джона Леннона вбили, група розпалася. Питав батька — ну нема Джона Леннона, а чого вони не могли далі разом грати? Він відповідав, але я не міг збагнути — коли крута група робить круту музику, і вони в один момент чомусь розходяться, як так? Тепер, коли граю сам, працюю з іншими музикантами, то розумію: всі різні, з'являються складнощі, коли неможливо домовитися, бо у кожного є своє бачення. Крім того, певні ідеї, напрацювання не завжди підходять під концепцію конкретного колективу. Є Karna з концепцією гуцул-металу, і якщо я принесу сопливі тексти, вони будуть не в тему. А мені подобається така лірика, і мені є що сказати.

— Давай про альбом «Кома». Чому він вийшов двома мовами?

— Спочатку була ідея випустити не альбом, а кілька пісень. Спробував англійською перекласти пісню «Кома», і дуже сподобалося, як звучить. Деякі моменти так вдало переклав, що англійською сподобалося більше, ніж українською. От була українською фраза, яка не дуже подобалася, але не знав, як її замінити. Переклав на англійську, знайшов новий вираз — і назад перекладав на українську. Так вийшов єдиний організм — альбом у двох частинах. Це по-різному сказані одні й ті самі речі. Як можна обрати, яка версія краща — українська чи англійська? Музика та сама, а слова трохи міняють картинку. А в один диск ставити дві однакові пісні різними мовами — якось не дуже. Тому вийшло наче дві частини, але є і цікавинки у кожній версії. Тому я це називаю міні-альбомом у двох частинах. Але взагалі-то так ніхто не робить.
— Чому взагалі була ідея робити пісні англійською?

— По-перше, це самовдосконалення. До того ж рок-музика завжди була англійською. Мій друг давно переклав «Кімнату закоханих», а руки все не доходили зробити запис. Коли повернувся до цієї роботи, згадав, що є текст, і записав англійською. Вийшло добре. Вирішив, що варто й українською зробити. Тоді подумав — буде лише одна пісня англійською? Треба ще щось. Почав перекладати «Кому», «Глибину». А пісня Wake Up взагалі вийшла тільки англійською. І почалися питання, чому не зробив її українською? Але ж мало бути хоч одна пісня тільки англійською!

Я розглядаю це як данину класиці року, можливо, з часом будуть концерти у Європі чи Америці, чому б ні?

— Спів українською і англійською якось відрізнявся? Доводилось щось підтягувати?

— Англійською трохи складніше. Брату, який живе в Америці, ставив пісні англійською. І він сказав, що акценту й нема. Я відчуваю, що є певні моменти, бо, як то кажуть, «україномовна щелепа»: одне слово вимовляєш англійською — то легко. А починаєш записувати, відключаєшся і співаєш англійські слова українськими звуками. Постійно треба контролювати, щоб це звучало більш-менш схоже на нормальну англійську. Це складніше, але цікаво.

— Крім «Кімнати закоханих», інші пісні сам перекладав чи когось залучав?

— Писав сам і перекладав сам. Щось підказували друзі, які краще, ніж я, знають англійську, бо якісь повороти мені можуть здаватися правильними, а так насправді не говорять. Я працюю зі співачкою з Майямі, тож і з нею по-дружньому радився.
— Скільки часу зайняла підготовка та запис альбому?

— Пісню «Дим» ми грали ще у 2007-му, вона залишилася недорбленною ще з часів Н.Три. «Кома» — 2014 року. Її треба було пережити, виносити. Насправді на альбом не дуже-то й багато часу було, знаходиш якусь годину — і робиш. Хоча треба поринути, посидіти кілька днів або й тижнів, а така можливість не завжди є. Нарешті я зібрався з силами, з думками і випустив.

У цих кількох піснях я зробив так, як хотів зробити і сказати. Кращого звучання для них не можу уявити. І вирішив: якщо це людям не сподобається, то я вже не знаю, що сподобається. Тоді, можливо, у мене немає смаку. Але наскільки була можливість показати це людям, ста відсоткам це сподобалося.

— Ти був у Києві, гітарист — у Сумах, як проходила робота над альбомом в таких умовах? Відстань була проблемою?

— У нас останнім часом робота досить інтерактивна, зв'язуємось по інтернету. Женя — дуже талановитий композитор, пише цікаві гітарні аранжування і красиві мелодії. І ми сильно один одного доповнюємо. Він сам робить красиву пісню, віддає мені, а я додаю їй барв. Ми добре відчуваємо одне одного, нам не потрібно знаходитися в одному місці. А якщо вже бачимося, то написання пісні може зайняти 15 хвилин — таке було.
— Хто робив обкладинку та що вона означає?

— Marakas Design Studio, власником і директором її є Олексій Дорошенко, колишній басист Н.Три, грав з нами, брав участь у записах. Тепер він працює в іншій творчій сфері, у нього мало часу, складно залучити до концертів, записів, то допомагає, як може.

Дизайн обкладинки робив арт-директор студії Олександр Самовюк, і це його бачення власне пісні «Кома».

— Випустили альбом. Яких результатів ви очікували?

— Завжди хочеться сподіватися на диво, коли раз — прокидаєшся відомим. Мені це не дуже світить, бо Karna і так більш-менш відома. Але хочеться, щоб це якимось дивом стало для всіх улюбленим альбомом — кожен музикант сподівається, що так станеться і всі будуть слухати. Проте я знаю, скільки роботи треба для просування в Україні, особливо рок-музики. У Karna над цим працює багато людей. Без великої команди важко зробити так, щоб хоча б почули — не те що полюбили. Тому я реально дивився на речі. З того, що було вкладено, як зроблено та рекламувалося, програма максимум була виконана. Всім, хто почув, це подобається, з задоволенням хочуть прийти на концерт. Музиканти, яким давав послухати — Сергій Мартинюк з Фіолету, Сергій Танчинець з Bez обмежень, Сєня з Мотор'роли — відмітили, що цікаво, ні на кого не схоже. І це для мене було найголовнішим.

— На які радіостанції вдалося потрапити? На Джем ФМ ви посіли навіть перше місце у чарті, але це досить профільна станція. Хто ще вас взяв до ротації?

— Нам дуже допомогла FDR Media — компанія, що займається розсилкою по радіостанціям, зокрема, по регіональним. Телефонували з різних регіональних та інтернет-радіостанцій і просити джингли — це значить, що вони ротують. У Києві добре взяли Джем ФМ, Просто Раді.О, Radio ROCKS, Країна ФМ.

У нас час радіо не так сильно впливає на людей, має бути цілий комплекс по просуванню, це величезний шмат роботи. Не можна просто написати хорошу пісню, записати, видати якісно — це дасть 5% успіху. Треба зробити крутезний відеоряд, розкрутити, створити цікаву історію — і тільки тоді людям буде цікаво. Зараз така кількість музики, що, читаючи, що гурт випустив новий альбом, рідко хто відкриває цю новину і слухає. Побачив картинку — і далі скролити. А для промо має працювати велика машина.

— Вам допомагають квоти на українську музику?

— Не можу сказати, чи допомагають, бо не знаю, як це визначити. Але у наш час набагато легше потрапити на радіо, ніж 10 років тому. Зацікавленість в українській музиці є. І я спостерігаю, що українська музика пішла вверх. Як зробив гарну пісню, її можна подати на радіо, а раніше це було майже нереально. Цей хід був хоч і трохи радикальний, але правильний.
— Слухач Entree — який він?

— З цим альбомом я просуваю лозунг «Вихід є». Пісня «Кома» досить депресивна за настроєм, і я за порадою друга змінив останній куплет і зробив її більш оптимістичною: все не так погано, я житиму далі. Для мене важлива ця концепція. Якщо людині погано, або й добре, або все складно, хочеться цими піснями допомогти. В осінній день, коли йде дощ, можна включити у плеєрі «Глибину», і відчути тепло. Слухача я собі уявляю як молоду, романтично налаштовану, розумну людину. Я не хочу робити музику занадто складною, але робити її примітивною теж не хочу. Можливо, студент, а може, програміст…

— Хіпстер?

— Так, чому б ні? Мене цікавить ця публіка. Молодь зараз по-іншому дивиться на світ, ніж я свого часу, і мені цікаво сподобатися їм.

— Коли люди послухали альбом, чи були репліки: тут було б краще так, а тут змінити щось?

— Раніше, років 10 тому, обов'язково з'являлися люди, що писали побажання, мовляв, було б непогано зробити те чи інше. Колись сильно через це нервував. А коли зробив «Кому», не почув жодного такого побажання. Всі сказали, що круто. І я дуже здивований.

— 28 жовтня ти святкуєш день народження і робиш концерт. Яким буде виступ?

— Це досить спонтанний захід. Приїде з Сум Женя, ми гратимемо старі пісні під дві гітари, з басистом Женею Крутоголовим гратимемо нові пісні. Це буде акустика, але з доповненнями, у домашній, дружній атмосфері. А ще будуть цікаві гості. Тож запрошую усіх! І бажаю, щоб у найскладніших ситуаціях ви розуміли, що вихід є.
Коли: 28 жовтня, 19:00.
Де: вул. Мельникова, 28, паб VDosku.
Вхід вільний.

Завантажити українську частину альбому в Google Play, iTunes;
англійську в Google Play, iTunes.
Розмовляла
Марина Курильчук
Made on
Tilda