— Коли і чому вирішили стати інста-блогером?

— Ну, я досі не вважаю себе блогером, і як такого рішення до мене ніколи не приходило. Ніколи не переслідувала цілі "бабліще за рекламу" і "накрутка підписників".

Загалом почала страждати "сфоткайте мене" десь взимку 2016-го, я тоді виграла грінкарту і готувалась до переїзду, тому і писала в інстаграм, щоб якось вбити час. Потім вже як переїхала сюди влітку 2016, моя аудиторія швидко виросла з кількох тисяч до майже до двох десятків тисяч. І вже коли приїхала сюди, то з'явилося бажання ділитись побаченим з людьми. Так я почала писати свої мега-спічі про Америчьку)))

— Скільки часу на день приділяєте блогу?

— На вихідних стараюсь відключатись від соцмереж і жити реальністю. Максимум — це знімаю сторіз, якщо десь подорожую чи бачу щось красиве. А в будні, коли скучно на роботі, то можу позависати. Пишу пости зазвичай зранку в метро, по дорозі на роботу) В будні можна сказати я онлайн майже весь день, а от на вихідних "випадаю".

— Свої пости ви пишете спонтанно чи завчасно плануєте?

— Пишу завжди спонтанно, не можу готувати пост довго, бо коли перечитую, мені все не подобається і починаю нещадно видаляти і редагувати. Єдине, можу тільки планувати тему постів — про роботу, про рент і т. д. Але зазвичай, коли планую, то все якось не виходить: немає часу, чи немає фотки, і сонце не світить. Планірованіє - не мій коньок)

— Чи ніколи не виникало бажання закинути свій блог?

— Було. Коли тільки приїхала в Штати, я випала з інстаграму на півтора місяці. Був шок адаптації, і я зрозуміла, що всі ці приколи "фоточка в інстаграм" - це детскій лєпєт на фоні реальних проблем з пошуком житла/роботи і думками, де взяти гроші на їжу.

Тоді я злилась сама на себе, що колись переживала чи витримана кольорова гама інстаграму і чи підходить фотка до фотки. Америчька навчила, що не це важливо в житті, тому зараз я трошки іноді бішусь, коли читаю в інстаграмі "рєбята, де ваша активність", і т.д. Тому і не вважаю себе блогером, бо мені чужді поняття флетлей і відбілювання фону і т.д. Пишу про реальність, без фейстюну і так як є)

— Часто зустрічаєте своїх прихильників у реальному житті?

— Ну зіркова болезнь мене ще не спіткала, і ніхто не біжить зі мною селфі фоткати) Але один раз зустріла трьох шанувальників мого суржика під час новорічного корпоративу. Я була в шоці, троє дівчат підбігли і розказували, що читають мене ще з України. Стало так неймовірно соромно за свій суржик і бредові тексти) А так, часто з діаспори пишуть, щоб зустрітись, але я погано поки вмію планувати свій час і багато зустрічей поки лише в планері.

— Є щось, що найбільше дратує вас на інстаграм-сторінках?

— Штучність і однотипність. Не спорю, однокольорові інстаграми і сторінки з ідеальними флетлеями — це дуже естетично красиво, але я не можу дивитись на такі довше пари днів. Мені цікаво читати людей і бачити фото пам'ятних моментів. Шкода, що інстаграм перетворився на рекламну платформу з фотками під забором((( Уже мало хто ділиться чимось цікавим, в більшості — майже завжди реклама. А ще дратує, коли люди ловлять "звізду" а-ля "ребята, не пишіть в дірект, я зайнята, втомили мене папараці і ці селфі з фанатами". Треба бути попроще і буде всім щастя)

— Як взагалі ставитеся до реклами у блогах? Чи рекламуєте певні продукти, товари чи послуги на своїй сторінці?

— Чесно, я проти реклами, але я за рекомендації. Я завжди ділюсь тим, що сподобалось і що люблю. Я товаришую з кількома українськими брендами, з радістю відмічаю їх на своїй сторінці, і речі купую у них. Халява в Америку не долітає. Було, що пропонували рекламу всяких скрабів і так далі, але це не для мене, я відмовляюся.

Не маю нічого проти блогерів, які вміють на цьому заробляти гроші, але я не можу рекламувати те, що мені не підходить тільки тому, що мені заплатили.