Загадка одного зала и попкорн для иностранцев:
как работает «Жовтень»
Кинотеатр «Жовтень» отмечает день рождения 29 января. Хотя фактически открылся он 8 ноября, но именно 29 января 1931 года тут начались регулярные сеансы. Уикенд узнавал, как работает «Жовтень», за что его любят посетители, чем отличается его репертуар и публика от репертуара и зрителей других кинотеатров и с какими проблемами он сталкивается.
Галина НАГАЕВСКАЯ
Заместитель директора по финансам Галина Нагаевская рассказала о том, прибыльный ли «Жовтень», помогают ли кинотеатру городские власти и почему тут бережно относятся к персоналу:

— Люди, которые тут работают, любят кино, хотят его показывать зрителям и знают, как это делать хорошо. Репертуар отличается от того, что показывают в других киевских кинотеатрах, наша аудитория особенная. Мы — своеобразный культурный бутик столицы.

Не стоим на месте, обновляем оборудование, модернизируемся, чтобы все новинки кино можно было смотреть с хорошим звуком и качественной картинкой. В то же время стараемся сохранять историю «Жовтня».

На вопрос о том, прибыльный ли «Жовтень», могу ответить так: конечно же, есть прибыль, иначе мы не существовали бы.

Самая большая трудность «Жовтня» — это персонал. Работаешь до 10 вечера, пока сдашь смену, уберешь — уже 11, а еще нужно добраться домой. Работа нелегкая. Поэтому мы всячески оберегаем наших сотрудников, люди работают по 10-15 лет.
Кинотеатр «Жовтень» в цифрах
58 человек
работает в «Жовтне»
772 зрителя
одновременно может принять кинотеатр «Жовтень»
в 2018 году
274 200 билетов
было продано
12 650 сеансов
прошло
6 637 килограмма
попкорна съели зрители
9 746 билетов
купили на самый кассовый в «Жовтне» фильм — «Богемская рапсодия»
Татьяна Александровна
Татьяна Александровна работает в кинотеатре контролером уже 14 лет. Она вспомнила, как было раньше, что изменилось за эти годы, и рассказала о самых интересных киносеансах:

— Працюю у «Жовтні» з 2005 року. Потрапила сюди майже випадково: довго не могла знайти роботу у Києві. Почула, що «Жовтень» шукає працівників. Прийшла, дуже сподобалося, так і працюю досі.

Моя робота — не просто стояти біля дверей, чекати глядача, щоб перевірити квиток. Пропускаючи глядача у зал, маю бути впевнена, що там повний порядок, все працює.

Контролери закріплені за певними залами. Наприклад, якщо я закріплена за залом «Гегемон», то відповідаю за пожежну безпеку, порядок, чистоту, але це не значить, що інші не знають, де пожежні крани, вогнегасники та як відкрити двері, або закриють очі на те, що у іншому залі щось не так. Контролери знають все про зали.

Я люблю працювати серед людей, коли вирує життя, люблю «Жовтень», наших глядачів. Трапляються різні ситуації, у відвідувача може бути поганий настрій. Але ми робимо усе, щоб нашим гостям було комфортно.
Коли я прийшла, у «Жовтні» було два зали, «Кіноман» і «Гегемон», такого розширеного репертуару, як зараз, не було. Сьогодні наш глядач досить вибагливий. У маленьких залах йде артхаусне кіно, і його люблять, як і документальне, біографії, драми. Зараз у прокаті «Ван Гог», і зал «Аншлаг» продається повністю. На щастя, тепер відроджується українське кіно. Наш глядач змінився — ходить на серйозне кіно, яке заставляє думати.

У «Жовтні» особливий репертуар. Сюди приходять саме дивитися кіно, а не просто витратити час. Навіть коли людина не знає, що тут показують, дуже велика ймовірность, що все одно щось обере. Сьогодні у нас йде 21 фільм у шести залах! Показуємо те, що ніде більше у Києві не побачиш. Кожен може знайти щось до душі: і блокбастер, і комедію, серйозне кіно, на всі смаки.
Один з показників того, подобається серйозний фільм чи ні — в кінці заходимо до зали і дивимося, чи люди сидять, коли йдуть титри. Буває, глядачі не виходять з залу, щось думають, обговорюють. А коли ще й аплодують — це вже точно успіх.

Чи можу я дивитися кіно? Так, у вільний від роботи час. Під час показу ми зобовʼязані заходити та слідкувати, щоб не було зйомок, контролювати, що відбувається у залі, перевіряти температуру, щоб глядачу було зручно.

У лютому відбудеться сотий сеанс для батьків з дітьми. Це виглядає дуже цікаво. У залі «Гегемон» між першим рядом та екраном стелимо спеціальне покриття, розкладаємо іграшки, розставляємо пеленальні столики, щоб мама могла переповити дитину, викладаємо за розміром підгузки. Якщо дитина ходить, пропонуємо мамі бахіли, щоб вони могли гуляти під час демонстрації фільму. Що дивитися, обирають самі мами. У залі світло повністю не гаситься, виставляється звук, щоб було чутно і не лякало дітей. Памʼятаю першу відвідувачку, яка прийшла на такий показ — це молода мама з Троєщини з 7-місячною Софійкою. Більшість мам відвідують ці сеанси постійно.

Для пенсіонерів проходять покази щопʼятниці о 10 годині за підтримки фонду Letʼs help. Глядачів дуже багато, приїжджають з усього Києва! Бувало, що зал «Гегемон», де 414 місць, не вміщував усіх, тоді для них відкривають ще один зал. Пенсіонерам обирають таке кіно, щоб не викликало тривоги, без політики, війни, зазвичай щось легеньке.
Самый частый вопрос, который посетители задают сотрудникам кинотеатра — почему зал «Гегемон» носит такое название. Регулярные сеансы в «Жовтне» начались 29 января 1931 года с премьеры ленты «Гегемон». Фильм создали на Киевской кинофабрике, и в его описании указывалось, что это кино про «социалистическое отношение к труду». В честь ленты назвали самый большой зал «Жовтня», это же название он носит до сих пор. Другие залы называются: «Киноман», «Аншлаг», «Классик», «Сладкая жизнь», «Сеанс».
Андрей, работающий барменом в кинотеатре, рассказал, какой попкорн и напитки пользуются наибольшей популярностью у посетителей, и что выбирает молодежь и иностранцы.
Андрей
— Работаю в «Жовтне» с октября 2018-го. До этого — в другом кинотеатре, который закрылся в сентябре 2018 года. Как только увидел информацию о вакансии в «Жовтне», сразу пошел, и меня взяли. Если сравнивать два кинотеатра, то работа та же, а вот люди другие.

Я не только готовлю попкорн и продаю напитки, еще слежу за порядком, делаю заказы у поставщиков, провожу санитарную обработку оборудования. Больше всего времени занимает жарка попкорна. Когда в прокате шла «Богемная рапсодия», аппарат не выключали с утра до вечера. В периоды затишья достаточно приготовить дважды в день. Но в целом репертуар на продажи не слишком влияет.

Самый ходовой попкорн — с сыром. У нас часто идут фильмы на языке оригинала, поэтому бывают иностранцы. Вот они берут исключительно соленый. На втором месте из снеков после попкорна — чипсы. Совсем недавно появились орешки, кокосовые чипсы. Из напитков больше всего берут обычную воду, на втором месте — Пепси. На вечерние сеансы покупают пиво. Зрители помладше обычно хотят самое большое ведро попкорна.

Любимый тип покупателя — тот, кто знает, чего хочет.

Самое сложное — когда очень много людей. Это хорошо, но сильно устаешь. Зато тогда оправдана наша работа. В «Жовтне», слава богу, много гостей, скучать не приходится.
Татьяна — кассир. По ее словам, зрители, как правило, знают, что приходят посмотреть. Но если человек просто заскочил в кинотеатр, ему обязательно подскажут, какая картина достойна внимания.
Татьяна
— Працюю у «Жовтні» з 11 січня, до того — у іношому кінотеатрі, що розташований у торговельному центрі. Перейшла сюди, бо тут репертуар кращий — показують багато фестивального, інтелектуального кіно, не такого масового. Для мене важливо, бо навчаюся у Карпенка-Карого на кінознавчому, це допомагає у навчанні. Ми можемо ходити на фільми безкоштовно у вільний день.

У «Жовтні» інша аудиторія — більш інтелектуальна, зі смаком. Якщо у ТЦ кінотеатр займає розважальну нішу, тут інші вимоги до змісту фільму. Глядачі можуть зʼїсти менше попкорну та випити кави, але те, що їм показують, для них суттєво та важливо.

З касира починається кінотеатр, тому я маю бути привітною, доброзичливою. Треба, щоб людина від мене йшла до зали у гарному настрої. Найцікавіше — спілкування. Приходять різні люди, щось вони мені можуть розповісти, щось я їм підказую. Спілкуємося про режисерів, їхні фільми.

Буває, глядач приходить і каже: не знаю, на що піти. Тоді проводжу, так би мовити, розвідувальну роботу, дізнаюся, яким жанрам надає перевагу, і розумію, що порадити. Здається, зазвичай вгадую. Але як правило у «Жовтень» приходять люди, які знають, чого шукають: фільм мовою оригіналу, складного режисера тощо.

Наш сайт гарно працює, десь відсотків 30 квитків купують онлайн, решту — у касах.
За что же сами посетители кинотеатра его любят, почему постоянно сюда ходят и какую компанию предпочитают? Мы расспросили гостей «Жовтня».
Татьяна
— В «Жовтне» бываю очень часто, так было и до реконструкции, и после. Сейчас мне еще удобнее — работаю неподалеку. Хожу сюда, потому что тут идет много фильмов, которых нет в большом прокате. Даже не артхаусные, для обычного зрителя, но не все берут их в прокат, хоть они и очень интересные. К тому же тут много фильмов на языке оригинала, на такие сеансы мы ходим большой компанией, потому что их показывает только три кинотеатра в городе, и у всех разный набор. Сейчас прибежали на «Мэри Поппинс», но перепутали сеансы, так что идем на «Красивый бизнес». Обычно перед покупкой билетов просматриваем афишу и сами выбираем, на что хотим. Но бывает и как сегодня — хотели на одно, попали на другое.
Настя
— Я сценарист. Стараемся ходить в «Жовтень», когда есть такая возможность. Живу рядом, нравится, что это старый традиционный кинотеатр с историей, свой, родной. Здесь и публика неплохая, производит впечатление синефилов. Как правило, мы заранее выбираем, на что пойдем. Тут очень широкий репертуар, особенно для любителей кино, которое выходит в довольно узкий прокат в Украине, для ценителей. Чаще всего ходим семьей, с ребенком, да и одна я без проблем хожу, особенно люблю утренние, дневные сеансы в будни.
Илья
— «Жовтень» — мой любимый кинотеатр: близко находятся и показывают классные фильмы, которых нет у других. Сейчас пока не выбрал, что буду смотреть. Иногда захожу, когда есть время, и смотрю афишу, выбираю, что зацепит. Не разочаровываюсь. С недавнего времени предпочитаю ходить один: когда рядом кто-то находится, хочется постоянно с ним поделиться тем, что заметил на экране и отвлекаешься от происходящего, а когда сам, можешь все в себя впитать, а потом уже полноценно обсудить с кем-то.

Понравилась статья? Поблагодари автора!
«Жовтень» изучали
Марина Курильчук
Ольга Сошенко