Бібліотека з міні-коворкінгом та власним івент-румом, де проходять зустрічі з відомими письменникам, муралістами та акторами. Дітей тут навчать живопису і англійської, дорослих — скетчінгу, а пенсіонерів — комп'ютерної грамотності. Тут необов'язково зберігати тишу, можна робити селфі в фотозонах, валятися на підвіконні та навіть танцювати брейк-данс.

Ми поговорили з директоркою центральної дитячої бібліотеки Яною Біленко та завідувачкою відділу мистецтв, координаторкою культурно-освітніх проектів Катериною Зайцевою. Дівчата розповіли, як ламають стереотипи, колективом придумують дизайн закладу, створюють нові проекти та чому не хочуть називати бібліотеку хабом.

Зрозуміти, що ви потрапили в бібліотеку можна лише за різноманіттям книжок. Замість темних кімнат, настільних ламп та стопок паперових карток ви побачите світлий відкритий простір, сучасні меблі та комп'ютери. Яна згадує, як почалось оновлення:

Катя влаштовує невелику екскурсію оновленою бібліотекою. В вестибюлі відвідувачів зустрічає величезна полиця у вигляді напису «SLOVO», замість замість дошки оголошень — вказівник та електронний інформаційний кіоск, для комфорту відвідувачів — зручні дивани та кулер з питною водою. В молодшому відділі Катя показує мурал на всю стіну художниці Ольги Адам та полицю з помаранчевими книжками:

Бібліотекарі, які працюють на відділах, користуються комп'ютерами, а не шафами з картотекою та каталогами, та й виглядали б вони у такому сучасному просторі недоречно. Здається, бібліотека перейшла із паперу на електроніку.

— Ми працюємо на аналітично-інформаційній бібліотечній системі. Всі наші книги, картки, каталоги заведені там, але це не означає, що у нас немає паперових каталогів. По нормативам вони мають бути. У кожному відділі є робочий паперовий каталог, він розміщується в мобільних тумбах, які ми спеціально для цього замовили. У великій кількості картки нам не потрібні, адже ми не наукова чи студентська бібліотека, де читачі самі часто працюють з каталогом. Генеральний каталог зберігається у відділі комплектування, що знаходиться в іншому приміщенні, — пояснює Яна.

Хоч бібліотека дитяча, зареєструватися може будь-хто, незалежно від віку і місця проживання. Сюди приходять школярі за підручниками та художньою літературою, студенти, щоб повчитися чи посидіти в інтернеті, батьки, які можуть попрацювати, поки їх діти читають чи граються, та пенсіонери, щоб взяти періодику. Зареєструватися в бібліотеці можна і онлайн на сайті.

— На молодшому відділі обслуговують читачів до четвертого класу. У нас є іграшки, тому інколи батьки беруть з собою зовсім маленьких дітей. Вони ще не читають, але граються тут. Ростуть в оточенні книжок і можуть в майбутньому стати нашими читачами. Школярі з п'ятого по одинадцятий клас обслуговуються у старшому відділі. Приходять як за підручниками, так і за художньою літературою.

У всі часи були люди, які не любили читати, тому не можна сказати, що зараз діти стали менше читати. З появою інтернету відношення до друкованої книги дійсно змінилось. У мережі можна знайти будь-яку інформацію, але чи буде вона правдивою? Все-таки бібліотечні джерела більш надійні. Також в інтернеті можна читати книжки. Якщо це класика, то питань немає, але сучасна література підпадає під закон про авторське право. Ми повинні розуміти, що в такому разі користуємось нелегальним контентом. Якщо говорити дитині про це змалечку, то мабуть в дорослому віці вона не буде цього робити. Це питання виховання в родині, в школі і взагалі в суспільстві. Мене тішить, що останнім часом до нас стало приходити більше молоді, — розказує Яна.

Серце бібліотеки — відділ комплектування та наукової обробки документів. Туди привозять нові книжки і комплектують фонди всіх дитячих бібліотек міста.

Якщо потрібної книжки в бібліотеці немає, то читач може написати, яку літературу хотів би почитати. Бібліотека закупає ті книжки, на які є запит. Зараз молодь дуже цікавиться мотиваційною літературою. Та проблема в тому, що процедура придбання книжок дуже довга і новинки надходять в бібліотеку через півроку-рік після виходу на ринок.

— Ми вимушені проводити процедуру відкритих торгів. Це займає багато часу і повз нас проходе велика кількість літератури, яку ми не встигаємо купити. Громадські діячі, бібліотекарі, представники видавництв і письменники наполягають на тому, щоб спростити цей довгий и паперообтяжливий процес. Тоді б ми змогли купувати книжки швидше, адже бібліотека — це в першу чергу інформаційний центр, — пояснює Яна.

— Зараз у нас період активного списання книжок. Частина фонду була сформована давно, є багато російськомовних книжок часів Радянського Союзу. Немає сенсу їх тримати, тому що вони не актуальні, а ми не архів. Ми публічна дитяча бібліотека, наша література повинна бути сучасна і цікава. Раніше ми не могли списувати більше 3% фонду на рік, а зараз це правило відмінили, тому в минулому році ми списали більше літератури і в цьому також продовжимо. Думаю, що наприкінці року у нас буде 70 000-75 000 примірників. На жаль, через довгу процедуру закупівлі, фонд поки що зменшується швидше, ніж поповнюється, — розповідає директорка.

Щоб не відлякувати молодь довгою офіційною назвою, після першого етапу ремонту бібліотека почала працювати у форматі БібліоHUB, а потім Катя запропонувала ще простішу назву #ХАБ25А, щоб зацікавити відвідувачів. Та через деякий час в бібліотеці відмовились від модної назви та повернулись до традиційної.

— Ми побачили, що з'являється дуже багато хабів, і не всі люди вкладають в поняття «хаб» саме те, що намагались вкласти ми. Люди сприймають хаб як ремонт бібліотеки, а це не зовсім так. Тут важливе наповнення — потрібно розширяти коло послуг, впроваджувати нові проекти. Багато бібліотек стало хабами, і нам захотілось від цього відійти. Ми повернулись до лаконічної назви «БІБЛІОТЕКА» (всі великі літери). За півтора року ми пройшли шлях від бібліотеки до хабу і назад, — згадує Яна.

— Так написано і на нашій вивісці. Офіційна назва залишилась, але ми тепер позиціонуємо себе, як «БІБЛІОТЕКА». Вирішили, що не потрібно соромитися цього. Дуже класно, коли люди приходять і у них відбувається розрив шаблону. Вони бачать, що в цьому просторі комфортно і приємно проводити час, є безкоштовний інтернет, відбуваються цікаві зустрічі, тренінги, — пояснює Катя.

В бібліотеці є сторінки на Фейсбуці і в Інстраграмі, щоб підтримувати зв'язок з читачами онлайн.

— Ми зареєстрували бібліотеку в соцмережах 4-5 років тому. Ця ідея не відразу була сприйнята на ура співробітниками. Тоді не всі працівники мали власні сторінки, а також їх обтяжувало написання анонсів та постів. Зараз сторінка трансформувалась і матеріал подається зовсім по-іншому, — ділиться Яна.

— Я прийшла працювати в бібліотеку в липні 2017 року. Я маю журналістський досвід і розумію, як працюють соцмережі, тому одразу розробила контент-план для Фейсбуку та комунікаційну стратегію. Активно почала впроваджувати і це запрацювало. Наша сторінка у Фейсбуці — швидкий і ефективний канал комунікації. Щодня з'являються нові підписники. Окрім того, маємо Інстаграм та сайт. Хоча молодь з нами більше спілкується не онлайн, а приходить зі своїми питаннями та пропозиціями, особливо активні — студенти, — розповідає Катя.

На оновленому сайті бібліотеки будуть проводитись онлайн-опитування для читачів, щоб дізнатися чого ще не вистачає простору та як зробити його кращим.

— Коли людина чує, що якійсь класний захід проходить в дитячій бібліотеці, то одразу думає, що буде нудно. Якщо ж такий захід проходить в кафе чи навіть в книгарні, то буде цікаво. Книгарня — це сучасно, а в бібліотеці пил і тиша. Ми руйнуємо ці стереотипи.

Домовитися зі школою, щоб вчитель привів на наш захід клас дітей, не дуже складно, але ми хочемо зробити якомога менше подій, на які будуть примусово приводити, і більше тих, які діти самі захочуть відвідати. Коли люди приходять, тому що їм цікаво, то це зовсім інша аудиторія, — пояснює Яна.

⁎ Один з найбільших бібліотечних заходів — «БібліоFest». Його проводять вже втретє. В цей день проходять майстер-класи, виставки, зустрічі з письменниками та громадськими діячами.

⁎ Декілька разів тут влаштовували події для дітей з інвалідністю. Наприклад, зустріч з акторами телесеріалу «Школа». Крім того, кожен відділ проводить свої невеличкі заходи.

⁎ Командою придумали проект «Бібліотека — місце впливу» — це дискусії на актуальні теми. Однією із найяскравіших була зустріч, присвячена темі муралів і їхніх меседжів місту, на яку завітали автор муралу «Михайло Грушевський» Андрій Пальваль та інші художники, а також Єгор Прищепкін, який створив путівник по київським муралам.

⁎ Проект «Митець incognito» допомагає молодим талановитим художникам, фотографам, експериментаторам візуального мистецтва заявити про себе. Щомісяця в арт-просторі діє нова виставка. Офіційне її відкриття супроводжується або перформансом, або залученням до дискусії цікавих спікерів зі сфери сучасного мистецтва.

⁎ Крім власних проектів, бібліотека надає майданчик тим, в кого є своя гарна ідея. Так команда Temper Games влаштовувала ігри в настолки, майстер-клас по брейк-дансу та тренінги для батьків.

⁎ У бібліотеці проходить безліч цікавих занять: уроки фотомистецтва, підготовка малечі до школи, вивчення англійської, майстер-класи з графіки та живопису, казкотерапія, театральний гурток. Зовсім скоро відкриється курс скетчінгу для дітей та дорослих. Для пенсіонерів також є корисні гуртки: фонд «Жизнелюб» проводить в бібліотеці заняття комп'ютерної грамотності. Бабусь та дідусів навчають користуватися інтернетом, наприклад, оплачувати комунальні послуги онлайн.

Ще один стереотип, який намагаються тут зруйнувати — відношення до професії бібліотекаря. Яна розповіла, яким вимогам повинні відповідати працівники:

— Мене ображає, коли вважають, що бібліотекарем може працювати хто завгодно. На співбесіди приходять люди, які все життя займались неспорідненою діяльністю, але впевнені, що можуть керувати одним з наших відділів. Я розумію, чому так сталося. Довгий час це була професія з найменшою зарплатнею і перспективами. Часто в бібліотекарі йшли бабусі, які хотіли попрацювати на пенсії. Потрібен час, щоб це відношення змінилось.

Перше, на чому я наполягла, коли стала директором, щоб бібліотекарі мали гарний вигляд, завжди були привітними і посміхались. Всім подобається, коли в закладах нас так зустрічають, тоді хочеться знову туди повернутися. Нам треба бути трішки менше бібліотекарями і трішки більше читачами.

До нас приходить багато людей, які мешкають неподалік, а з постійними відвідувачами є про що поговорити. У такому швидкому світі ми вирішуємо всі питання через соцмережі, месенджери чи електронну пошту, а багатьом людям не вистачає живого спілкування. Я впевнена, що наші дівчата знають не тільки читацькі уподобання, а й подробиці повсякденного життя наших відвідувачів.

Ми намагаємось, наскільки нам дозволяють нормативно-правові акти, скоротити кількість суто бібліотечної незрозумілої читачу роботи до необхідного мінімуму, щоб більше уваги приділяти відвідувачам. Їм не цікаво, як ми заповнюємо формуляри, вони хочуть, щоб їм допомогли і грамотно надали довідку.

— Наш колектив досить молодий та ініціативний. Співробітники молодшого відділу самотужки роблять лялькові вистави. Вони невеличкі, але зроблені щиро і класно. Раз на місяць готуємо прем'єрні покази, вони дуже популярні, — розповідає Яна.