Повзучі, кусючі, летючі.
Комахи у місті

Як євроремонтами побороти тарганів та що означають павучки удома? Чи справді кліщі такі небезпечні, як про них говорять, та як від них захиститися? Звідки беруться спалахи чисельності сонечок та нашестя метеликів? Ентомолог Григорій Попов розповів про те, чи може людина винищити комах, таргани — пережити ядерну війну, а комарі — обійтися без крові.
— В дитинстві я хотів стати моряком або зоологом — через книжки, які тоді читав. Зоологічний контекст виник з книг Джеральда Даррелла. Наприкінці школи перемогла зоологія, потім обирав між хребетними та безхребетними тваринами. Комах обрав через «П'ятнадцятирічного капітана» Жуля Верна, де є відома постать кузена Бенедікта, комічного незграбного дивака-ентомолога. Пересічним громадянам зазвичай нецікаво, чим займаються ентомологи. Мешкаючи на планеті комах, люди, окрім блох, колорадських жуків чи метеликів, їх не помічають. Дитину, яка хоче навчатися зоології, батьки не завжди підтримують, радять ставати юристом, журналістом, лікарем, але не «ботаном». Тому в зоологію переважно йдуть ентузіасти, бо заробити гроші тут дуже важко.

Вивчати комах, живучи у місті, простіше, ніж їхати до екзотичних країн. Експедиції зараз організувати можна лише за великої фінансової підтримки. Але і наша місцева фауна ще не вивчена до кінця. Щороку описують нових для науки комах на теренах України. Методики збору і вивчення комах у місті такі ж, як і у природі.

Фауна міста — це збіднена природна фауна. Клаптики зелених насаджень заселяються переважно місцевими видами комах, які й так сотні тисяч років мешкали у наших дубравах, хвойних лісах тощо. Іноді трапляються комахи з інших країн, наприклад, в портових містах: Керч, Миколаїв, Одеса, Херсон, куди їх завозять з вантажами. Такі комахи можуть спокійно оселитися і мешкати у місті.
Джеральд Даррелл — англійський натураліст та письменник
Іноді у містяни зустрічають такого великого коника, який може і налякати
Час від часу у Києві бачимо величезних тарганів, які втікають з тераріумів. Якщо вони вибігають надвір, то нашу зиму не переживають. Також можна зустріти тропічного печерного коника, який походить з південносхідної Азії, він виглядає дуже химерно та дивно, люди часто лякаються, коли його бачать, він живе в оранжереях, підвалах, каналізації тощо.

Головною причиною зникнення комах є знищення їхніх біотопів — оселищ. Великих тварин це не стосується: страусів, носорогів, зубрів можна просто винищити полюванням за якийсь рік. Відловом або полюванням на комах ви нічого не знищите. Їх дуже велика кількість — мільйони, мільярди особин, тому «прямий терор» не призводить навіть до зменшення популяції. Але якщо вирубити лісосмугу, парк, витоптати трав'янисті пагорби, то за кілька років будуть знищені сотні, тисячі видів комах, павукоподібних, інших істот. Це цілі світи, яких люди не помічають, де одне пов'язане з іншим, тобто там зникають не лише комахи, а й гриби, рослини тощо, а система спрощується. Діяльність людини у містах призводить до того, що екосистеми не тільки спрощуються, а й стають більш уразливими. В екології є правило: стійка екосистема — це складна екосистема, де є багато зв'язків. Особливістю міста є те, що тут фрагментовані осередки лісу: трошки біля дитсадка, далі парк, а все інше — забудова. Це погано для комах і призводить до знищення біорозмаїття.

Але у наших містах зустрічаються і комахи, що занесені до Червоної книги України: косатці махаон та подалірій, жук-олень, бджола-тесляр. За їх відлов — штраф. Хоча ентомологи постійно звертають увагу на те, що за відлов червонокнижної комахи є штраф, а якщо, наприклад, лісгосп вирубить гектар дубового лісу, що знищить мільйони особин того ж жука-оленя, то за це він відповідальності не несе. До зникнення комах веде саме знищення оселищ, а не окремих особин.
Бджола-тесляр
Жук-олень
Подалірій
Махаон
Час від часу бувають нашестя, ми недавно бачили у Києві велику кількість метелика сонцевика чорно-рудого. Але хвилі чисельності притаманні життю. Такі сплески, коливання пов'язані, по-перше, з цикличними хвилями сонячної активності, по-друге, з коливанням нахилу земної осі. Цей нахил не постійний, він повільно коливається з часом. Якщо земна вісь трошки випрямляється, то клімат стає не таким сезонним, пори року не дуже виражені, бо вони пов'язані з цим нахилом — але такі зміни тривають не за рік. Пересічна людина зазвичай не дуже пам'ятає ті нашестя, що були в минулому. Тому нам здається, що, наприклад, «цього року такі комарі, яких взагалі ніколи не було!» Метелики полетіли, а люди забули, що п'ять, десять років тому було те ж саме, навіть більше. Просто ставлення до таких явищ у нас є не дуже серйозним.

Якби не було коливань чисельності комах, тоді б ентомологи занепокоїлись, бо це абсолютно неприродньо. Коливання — це основи екології, що у біологічних підручниках пояснюється на прикладі рисей та зайців. Зростає кількість зайців — зростає кількість рисей, бо вони полюють на зайців. Рисі вбивають переважну кількість зайців — через зменшення кількості зайців зменшується кількість рисей, тоді збільшується кількість зайців, і все спочатку. Це спрощення відомо вченим як рівняння Лотки-Вольтерри.
Багато хто спостерігав величезну кількість сонечок, особливо на пляжах. І цьому є інше пояснення аніж те, що їх скидають з літаків
Переважна кількість людей бачила великі спалахи чисельності жуків-сонечок. Це пов'язано з тим, що навесні починають лізти рослини, на них розвиваються попелиці, ними харчуються різні хижаки — від птахів до комах. А сонечки є типовими хижаками для попелиць, харчуються ними та нарощують власну чисельність. І у якусь мить дають величезний спалах, немов сарана. Потім сонечки починають мігрувати, тому що всю попелицю з'їли, тож нема чого їсти. Масово летять, долітають, наприклад, до пляжу, а там гинуть у воді. І люди бачать великі смуги цих сонечок. А потім починаються різні вигадки, що це або диверсія, або скинули з літака, бо хтось колись читав, що є така практика біозахисту: живих сонечок скидають на сільськогосподарські поля, і вони там поїдають попелиць. Зараз такого вже не роблять, хоч колись таке і було.
Назва «Мертва голова» з’явилася через характерний малюнок метелика
Є комахи, які мігрують, наприклад, бражник «мертва голова» — один з кількох видів бражників, які мігрують до нас з Балканського півострова або Турції. Вони пролітають багато сотень кілометрів, навіть над Чорним морем. «Мертва голова» живиться картоплею та іншими пасльоновими, це така велика гусінь із рогом ззаду, поїдає суто листя, заляльковується в ґрунті, а взимку вимерзає. Але наступного сезону прилітають нові «мертві голови».
Пасльонові — родина квіткових рослин, серед яких багато використовуються у їжу: баклажан, помідор, перець тощо.
У нас тільки в містах кілька десятків видів комарів, причому ми говоримо тільки про тих, що сосуть кров. Переважній більшості наших видів комарів зовсім не потрібна кров для харчування. Ще люди часто вважають, що великі довгоногі комарі — це малярійні комарі. Насправді дорослі особини цих комарів навіть не харчуються, їм вистачає запасів, які вони накопичують ще личинками. Ці личинки мешкають у лісовій підстілці, під листям, в ґрунті, тому особливо багато таких комарів у лісі.

Є саме кровосисні комарі, вони у нас належать до кількох родів. Звичайний, що живе у містах, називається Culex pipiens, тобто «комар пісклявий». Самка звичайного міського комара харчується кров'ю, самець — нектаром квітів. Цей вид живе переважно у затоплених підвалах. До речі, там існує раса комарів, вчені звуть її назвою molestus, які звикли до підвальних умов і навіть пристосувались до того, щоб жити без крові: самка може взагалі не харчуватися, їй вистачає того, що накопичила личинка, мешкаючи у брудній воді. Вони будуть існувати навіть якщо підвал зачинити на кілька років. А потім двері відкриваєте — а звідти вилітають комарі.
Комар Culex molestus, який призвичаївся до життя у підвалах
Звичайний міський комар Culex pipiens — «комар пісклявий»
Крім того, що вони бентежать нас укусами, комарі можуть бути переносниками збудників тропічних хвороб. Небезпечна епідеміологічна ситуація може виникнути в Одесі, де міські комарі в підвалах на 8% є переносниками збудника лихоманки Західного Нилу. Жодного випадку хвороби у людей поки, на щастя, не зафіксовано, але це, мабуть, питання часу. Як з цим боротися? Просто треба осушувати підвали. Від збудників хвороб, які переносять комарі, в світі щорічно гинуть два мільйони людей. Для порівняння — щороку від рук людини (вбивства, війни та збройні конфлікти) гине не більше півмільйона. Комахи — на першому місці серед переносників збудників хвороб. Але в Україні ще гарна ситуація з захворюваннями у порівнянні з іншими, особливо тропічними країнами.
Захищатися від кліщів треба самостійно, не сподіваючись на обробку у лісах та парках
Обробки насаджень проти кліщів є малодієвеми. Щоб знижувати кількість комах, треба знищувати зелені насадження, але навіщо? Хімічна обробка — це нескінченний процес: вона діє не на 100% популяції, завжди залишаються більш стійкі форми, і вони наступного року будуть вже мати імунітет до цього хімікату. Крім того, багато осередків живої природи взагалі не оброблялись, у більшості парків висять таблички «Обережно, кліщі!». З одного боку, справді серйозних хвороб, що переносять кліщі, у нас немає. Є бореліоз, зустрічається європейський різновид енцефаліту. Жорстокий енцефаліт, який у кількох десятках відсотків випадків призводить до ускладнень або смерті — це далекосхідні штами енцефаліту, він у нас не зустрічається. Смертельні випадки європейського енцефаліту та бореліозу дуже рідкісні, хоча й бувають ускладнення.
У першу чергу треба знати, як захистити від кліщів себе, собаку, дитину. Собаку можна обробити спеціальними засобами, всіх оглянути після прогулянки парком чи лісом. Кліщ не одразу починає «їсти» нас, а бігає по тілу, обирає ніжні ділянки. Любить сидіти у волоссі, тому у людей є уявлення, що кліщі падають з дерев, хоч насправді вони сидять десь на рівні до метра від землі. На природу треба вдягати не камуфляж, як люблять наші люди, особливо рибалки, а світлі штани — на них можна побачити, як повзе кліщ, і заправити у шкарпетки. Прийшли — оглянули в першу чергу дітей, потім себе. І не залишайте одяг так просто, а одразу до пральної машини. Залишите — а кліщі, яких принесли на одязі, починають повзати. Переважно від хвороб, збудників яких переносять кліщі, страждають собаки. Головна хвороба — піроплазмоз. Приблизно на восьмий день собака починає сумувати, навіть якщо до того вона була дуже активною, відмовляється від їжі, сеча стає брунатного кольору. Це починається гепатит від того, що піроплазма починає діяти. І лише тоді собака потрапляє до ветеринара. Тому собаку треба оглядати дуже ретельно — після прогулянки та ще через півдня.
Якісний ремонт — одна з причин зникнення тарганів з наших осель
Я чув чутки, що тільки таргани виживуть у ядерній війні. Насправді це й так й не так — стійкість тарганів до радіаційного випромінення доведена, але виживе переважна кількість комах. Так, дійсно, чим більше складною є тварина, тим більше вона потерпає від деструктивного радіаційного випромінювання. Критична доза для людини набагато менше, ніж для тарганів — бо таргани є простішіми тваринами.

Тарганів багато видів, є навіть такі, що мешкають у лісах. Той, що ми знаємо, — прусак — тропічний вид, його сотні років назад завезли до нас з Китаю. Тарганів зараз стало дуже мало, і це ознака прогресу. Як 30–40 років люди позбувалися харчового сміття? Відро виносили у сміттепровід або у величезні баки на вулиці. Потім стали з'являтися ознаки прогресу — пакети, які ми зав'язуємо, тому тарган не може поїсти і менше розмножується. Потім з'явився так званий євроремонт, і це знов вдарило по таргану. Вони обожнюють пити і не можуть існувати без води. Тому живуть на кухні та у ванні, де протікає вода або є конденсат. А при євроремонті зазвичай унеможливлюють протікання води. Важливу роль зіграли і матеріали, з яких виробляються шпалери, панелі, пластикові труби. Таргани не дуже стійкі до хімічних сполук, наприклад, фенолів, на відміну від людини. Але насамперед таргани зникають тому, що ми засвоїли гігієну.

Це ж стосується і зникнення людської блохи. Блохи, які скачуть у нас вдома, — це блохи з собаки. А була людська блоха, яка стала зникати в Європі у 1930-х роках. Запанікували університети, медзаклади, бо блохи їм були потрібні, щоб навчати студентів. З'ясувалося, що це скорелювалося з масовим поширенням пилососів. Личинки блохи живляться переважно пилом, і коли почали пилососити килими, дощаті підлоги з щілинами, люди одночасно побороли і блох.

Павуки скоріше корисна тварина у нашому домі, хоча природа не визнає корисності чи шкідливості. Всі павуки — хижаки, полюють у нас вдома на інших комах, у тому числі на прусаків, мух та комарів, а шкоди людині не завдає. У нас нема, на відміну від, наприклад, Австралії, дуже отруйних павуків. Ми вважаємо, що отруйна тварина — це яка небезпечна для людини. А насправді всі павуки отруюють здобич, навіть невеличкий павучок, але на нас ця отрута ніяк не діє. Знайти людину, яку покусав павук — складно, це дуже чемні тварини, ми не є, так би мовити, їхньою їжою. Тому якщо естетично вони вам не заважають, то не треба з ними боротися — нехай ловять мух.
Для зелених насаджень комахи не несуть загрози
Для міських зелених насаджень шкідливими є багато жуків, попелиці, метелики. Але майже нема випадків, коли комахи призводять до загибелі зелених насаджень, головним їх ворогом є людина, яка неправильно саджає, не доглядає за деревами. Витоптані парки, насадження, що не мають природної ярусної структури, забиті сміттям дупла, закатані в асфальт дерева — від всього цього, помираючи, рослини втрачають тургор, тобто водний тиск всередині сосудів, листя становиться більш м'яким. Це приваблює комах, вони починають жваво їсти м'яке листя. І пересічна людина бачить жучків, що проїдають кору, гусінь, що гризе листя, та й думає: ось головний ворог, шкідник, який є причиною хвороби дерева. Це невірні висновки від спостережень. Коли так звані шкідники або хвороби нападають на дерева — це не причина, не чинник загибелі дерев, це індикатори нашого недбалого ставлення до них.

Природні вороги комах у місті — це хижаки и паразити. А якщо дивитись через призму їх оселищ — зелених насаджень — саме людина є їхнім головним ворогом, знищує їх, навіть не знаючи про їх існування.
З комахами знайомилася
Марина Курильчук
Made on
Tilda