Розваги з Теслою
Ігри в науку в Експериментаніумі
Побачити міні-вибухи та експерименти Ніколи Тесли, заблукати в дзеркальному лабіринті та відчути себе шпигуном у кімнаті з лазерами, розщепити білок, відкопати скелет та створити гігантську мильну бульбашку — все це можна зробити у найнезвичайнішому музеї Києва «Експериментаніумі».

Впродовж п'яти років він приймав відвідувачів на Подолі, а чотири місяці тому, стало тісно у старому приміщенні, переїхав у новий просторий павільйон на Петрівці. Про те, як змінилися діти та сам музей за ці роки, як часто доводиться ремонтувати експонати та чому варто навчитися в «Експериментаніуму» українським школам, розповів заступник директора з наукового розвитку Олег Стасюк.
Олег Стасюк
заступник директора з наукового розвитку
Я навчався у Києво-Могилянскій академії, ще за студентства цікавився науковим просвітництвом, кілька років пропрацював на заводі хіміком-технологом.

В «Експериментаніумі» працюю від самого початку, хоча потрапив сюди випадково: йшов додому, побачив вивіску «Музей популярної науки і техніки». На вулиці стояла головний екскурсовод, і я запитав її, що це за музей. Вона все пояснила і додала, що музей відкривається наступного дня. Я пообіцяв, що прийду, а взамін почув: «А ти хто?». Кажу: «Хімік». Вона запросила всередину на кілька хвилин подивитися. Так я і залишився.
Інтерактивні музеї повинні постійно розвиватися та змінюватися, інакше люди просто перестають їх відвідувати. На Подолі вмістити щось нове стало неможливо, а тут набагато більше простору для нових експозицій. Одна з новеньких – це зона «Таємниця води», ми плануємо її поповнити. Поки що тут найпопулярніше — зробити водний смерч та мильні бульбашки. Також є кілька ідей щодо створення постійного лекторію та запуску нових навчальних шоу.
Є експонати, які ми вигадуємо самі, а є такі, що ми підглядаємо в інших наукових музеях. «Баланс води» не мав аналогів, коли ми його запустили. Були прилади, що роблять різні вимірювання, але ми вирішили їх об'єднати в одному. «Піфагорові штани» підгледіли в інтернеті. Але все виготовляємо своїми силами.
Експонати дуже часто ламаються, що не дивно, враховуючи скільки дітей до нас приходять. Є експонати, які ми ремонтуємо ледь не щодня.

«Дзеркало часу» вперше зламалося за 20 секунд після запуску. Дитина просто взяла металеву кульку і жбурнула в екран. Лише після цього ми задумалися про захисне покриття і тестування перед запуском. Тестування зазвичай проходить так: запускаємо до експонату групу дітей — і дивимося, чи щось зламається, тоді цей елемент допрацьовуємо.

Так, у нашому музеї можна усього торкатися, але ми обов'язково попереджаємо дорослих-супроводжувачів, що за здоров'я дітей і пошкодження експонатів відповідають саме вони. Звісно, у нас є гіди, які слідкують за цим, але коли на території музею одночасно знаходяться 500 дітей, це досить важко.
Мій улюблений експонат — це тепловізор. На ньому видно, наприклад, що руки холодніші за голову. Дітям тут можна показати, що під час тертя виділяється тепло, як з'являються теплові сліди.
Найпопулярніші експонати
Дзеркальний лабіринт
Заходиш у коридор з дзеркалами і намагаєшся знайти з нього вихід
Лазерний лабіринт
Пронизана лазерними лініями кімната, з якої потрібно швидко вибратися, не зачепивши лазери.
«Білок»
Гра, де потрібно м'ячиками-ферментами розщепити білок на амінокислоти
Пісочниця
Інтерактивна пісочниця, в якій програма розпізнає ділянки піску різної висоти і відправляє на проектор картинку, що моделює топографічну карту
Швидкість реакції
Потрібно швидко натискати на кнопки, які загоряються: так можна визначити швидкість обробки інформації мозком кожної людини
Є базові речі, фундаментальні закони фізики, які завжди будуть працювати. Для їх ілюстрації ми використовуємо і давно відомі штуки — оптичні ілюзії, механізми з блоками, і нові — 3D-компьютер, інтерактивні екрани, технологію Kinnect.

До нас приїжджають з різних регіонів. Нещодавно на хімічне шоу приїхали з навіть з Херсонської області.
Експериментаніум у цифрах
1 200 000
відвідувачів за п'ять років
1610
відвідувачів за день — рекорд музею
34
нових експонатів з'явилось з переїздом
250
приблизна загальна кількість експонатів
2500
кв. м — загальна площа музею
675 000
кроків на місяць робить один екскурсовод під час екскурсій
26
екскурсоводів працює у музеї
5
тонн сухого льоду на рік йде на проведення навчальних програм та шоу
Я зустрічаю батьків, які приводили спочатку старшого сина, а за кілька років вже молодшого. Буває, розказують: «Пам'ятаєте, ми у вас ходили на хімічний гурток? От малий зараз вступив на хімічний факультет». Звичайно, що вплив «Експериментаніуму» був мізерний, це все ж робота дитини, батьків, але якийсь поштовх ми все ж дали.

У таких закладах, як наш, дуже важливо витримувати баланс розваги та науки. Дитина, перш за все, приходить розважитися, але науки в наших експонатах не менше, бо кожен експонат, навіть найпростіший, демонструє якесь фізичне явище чи процес.
Звичайно, навчання в «Експериментаніумі» й у школі відрізняються. Шкільній освіті в Україні не вистачає інтерактиву та наочності – це очевидно. Дітям нецікаво просто поглинати інформацію, а потім її переказувати. Також варто звернути увагу на інтегрування, об'єднання уроків – географії, фізики, хімії, біології, щоб зрозуміти взаємозв'язки між ними.

Наш музей – це підказка, що урок можна проводити по-іншому.
Є різниця між тим, як діти різного віку сприймають експонати.

Дитина п'яти років подивиться на «кольорову тінь» і скаже — «вау, це кольорова тінь».

В дванадцять років вона вже може ходити до художньої школи і малювати, тоді скаже: «якщо об'єднати жовтий і синій, то отримаємо зелений колір — все правильно».

У шістнадцять років вона, може, згадає, що це спектри: «Здається, таке розповідали на фізиці: спершу фіолетовий колір, потім зелений, а потім довжина хвилі збільшується і наше око вже не бачить ту здоровенну хвилю у вигляді інфрачервоного».
За п'ять років помітно, як змінилися діти. Їм важко утримати увагу, вони сильно відволікаються. Можливо, це пов'язано з тим, що майже кожна дитина зараз має смартфон. Але це теж не погано. Малеча щодня отримує безліч різної інформації і обирає, що цікаве саме їй. Так і з експонатами: раніше діти могли спокійно вислухати годинну екскурсію, а зараз вони обирають кілька найцікавіших для себе експонатів і хочуть більше дізнатися саме про них. Про решту експозиції їм вистачає і загальної інформації.
Діти обов'язково зацікавлюються. Вони отримали щось нове, стали більш самостійними та відповідальними за результати. Причому тепер дитина хоче отримати не груповий результат, а індивідуальне досягнення, відчути, що у неї щось виходить. Тут вона може провести експеримент, щось отримати, почути «молодець!» і піти далі успішним. Для дітей зараз це надзвичайно важливо.
Також ми намагаємося пробудити дитячу уяву. Якщо сучасні діти хочуть дізнатися, як щось працює, вони дивляться освітні відео, але рідко коли намагаються повторити якийсь дослід вдома або змоделювати щось власноруч. Скажімо, вона побачила, як працює застібка, вирішила, що знає, як працює, а на ту застібку, що у неї на кофті, уваги не зверне, не роздивиться, не намагатиметься її розібрати та зазирнути всередину.

Дитина у 21 сторіччі може побачити все й сама за допомогою інтернету, але прийти, помацати, подивитися, як насправді проходить експеримент – це зовсім інше. Може, на Ютубі вона й бачила експерименти, але тут можна почути, як шипить сухий лід, відчути особливий запах лабораторії або тепло від згоряння чи вибуху.
На одному з шоу я спитав: «Діти, ви знаєте, що таке індикатор?» Для дитини п'яти років це складне питання, але один хлопчина дуже впевнено відповів: «Це машина, яка клонує індиків».
Завдання наукового просвітництва, яким і займається наш музей, полягає в тому, щоб показати людині, що вона щомиті взаємодіє з тією чи іншою наукою. Усе, що відбувається всередині кожного з нас і довкола, підпорядковане законам фізики, хімії, біології.
Наукове просвітництво нагадує дитині: ти — відкривач, не зупиняйся. Наука — це не тільки нудні формули, це весело.
«Експериментаніум» знаходиться за адресою проспект Степана Бандери, 6. Деталі можна дізнатися на сайті.
Експерименти проводили
Марина Курильчук
Андрій Карпець
Made on
Tilda