Прикрашаємо оселю:
10 символів Різдва та ялинка з сіна

Казкова канцелярія та блискучий майданчик в стилі диско, пряники-медяники та янголи на гілках, вінки та стильна ялинка з запашного сіна. Вже не перший рік кияни відправляються з дітьми на Поділ, щоб відвідати Свято новорічної іграшки у Центрі української культури та мистецтва. Щороку тут готують цікаві виставки традиційних та незвичайних іграшок та прикрас, проводять майстер-класи, вистави, лекції, організують різноманітні розваги.
Оксана ЯГОДКА
В Україні завжди любили прикрашати оселі до Різдва. Для прикрас використовували все, що траплялося під руку, тому багато прикрас зроблені з природніх матеріалів. Наші предки також використовували для різдвяних прикрас солоне тісто, сіно, дерево, метал, папір, бісер, стрічки. Які різдвяні атрибути та символи були найбільш поширеними для прикрашання оселі та як зробити стильну та запашну ялинку з сіна, розповіла Оксана Ягодка — художник, дизайнер, керівник гуртка дизайну в Будинку дитячої творчості.
Обов'язковим атрибутом різдвяних свят був Дідух. Він робився з першого зжатого снопка під час збору врожаю. Цей снопок зберігали. З часом він трансформувався в оздобу: його зв'язували по сім колосків (бо сімка символізує сім'ю). Потім сплітали в особливу форму, прикрашали сухоцвітами, ягодами калини, стрічками. В різних регіонах Дідухів робили трошки по-різному, але майже всюди вони присутні. Дідуха в хату заносив чоловік — старший в родині (батько або старший син). Робили це, коли вставала перша різдвяна зірка, при цьому приказували: «Дідух — до хати, біда — з хати». Після свята Дідух ще довго зберігався в оселі, стояв під іконами до самого Водохреща 19 січня. Після того його обмолочували, зерно висівали, а солому спалювали на дорозі.
Різдвяна зірка — традиційний атрибут обряду колядування. Найчастіше її робили восьмикутною. Під час ходи звіздарів та колядників таку зірку несе найгарніший та найсправніший у гурті хлопець. Зірки для ходи виготовлялися заздалегідь та іншу частину часу зберігалися у хаті, стояли у почесному кутку. Робилися зірки на дерев'яній основі, були задекоровані папером, фольгою, тканиною. Чим більша та яскравіша зірка — тим краще.
Ще робили «павуків» — оздоби, зплетені з тоненьких соломинок чи очерету у вигляді геометричних фігурок-чотирикутників, які підвішують під стелею. Різдвяний павук вважається символом космосу, Всесвіту.
Янголи були тими, хто приносив людям звістку про Різдво. Тому фігурки янголят були обов'язковими для оздоблення оселі на свято.
Витинанками прикрашали вікна. Робили їх з білого та кольорового паперу на різні сюжети для різних свят. Вирізали Дерево життя, Дерево роду, інші сюжети. По витинанках на вікнах можна було здогадатися, що святкує родина — хрестини, весілля та інше.
Якщо в європейців на Різдво ставили чотирисвічник як символ чотирьох сторін світу, чотирьох пір року, то у нас частіше використовували свічник-трійцю, який символізує триєдність бога. До речі, зазвичай Дідуху робили три, п'ять або сім ніг.
Перед святом хату гарно прибирали, вимивали, а потім — прикрашали. В чисто прибрану хату заносили сіно — ним застилали лави, зверху накривали килимами або рушниками. Викладали сіно на столи, а на нього ставили горщики з кутею та іншими стравами.
В хату заносили дванадцять полін, вважалося, що вони потрібні для приготування дванадцяти пісних страв.
Обов'язково діставали святкові рушники та скатерті.
Звичайно, Різдво не обходилося без куті, для якої запарювали пшеницю, додавали мак, мед, подрібнені горіхи, сухофрукти. Коло горщика з кутею клали зайві ложки, вони призначалися для частування душ померлих. Прикрасою столу були свіжі яблука.
На Святвечір збиралися родинами, гостей зазвичай не звали, вечеря була пісною та досить скромною. А от наступного дня вже щедро пирували: з ковбасами, бужениною, холодцем з хріном. Традиційна буженина замочувалася та маринувалася в пряних травах двоє-троє діб, а потім запекалася у печі. До Різдва у кожній родині обов'язково різали свиню, казали, що Різдво без ковбас все одно, що Великдень без крашанок.
Одягалися в найкращий святковий одяг. Особливими красунями виглядали незаміжні дівчата, вбрані у вінки. До речі, вінки існували різноманітні — були вони обрядові, весільні, дівочі. Тобто дівчина зазвичай мала кілька вінків для різних випадків. У коси вплітали яскраві стрічки. Витягали особливі кохужи, багаті сорочки. Кожна дівчина мала такі сорочки, які вишивалися перед тим на вечорницях. Прикрашалися намистами — коралями, дукачами.
У перший день Різдва уважно придивлялися до оточуючого світу, трактували різні прикмети. Обов'язковим вважалося, щоби першим в хату зайшов чоловік. Дівчата ворожили: робили місток з калинових гілок та замовляли собі сни, де б суджений переводив через цей місток. Ходили в погреб, щоб вибрати між двох горщиків з хріном та медом та визначити, буде життя з нареченим солодким або гірким.
Як зробити ялинку з сіна
Сіно — класний матеріал, нічого не коштує, легкий в роботі, дуже ефектно виглядає.
Спочатку треба зробити каркас — на дерев'яну основу намотуємо папір. Наприклад, можна використовувати газети, плакати. Зминаємо, закріплюємо на основу, руками придаємо необхідну форму, перемотуємо скотчем. Основа виготовляється досить легко.

Моя мама живе в селі, я приїжджаю до неї влітку, щоб зібрати найкраще сіно, запашне, з чабрецем та іншими травами. Сіно перед роботою треба гарно змочити — зручно робити це, обприскуючи з пульверізатора. Це робиться для того, щоб сіно не ламалося та було пластичним.

Починаємо викладати вологе сіно на паперову основу, примотуючи товстою ниткою. Мотаємо щільно. Час від часу нитку зав'язуємо або закріпляємо термоклеєм. Сіно на паперовій основі сохне досить швидко.

Загалом на виготовлення такої немаленької ялинки разом із декором витрачається біля двох тижнів.

Навіть ялинка без декору виглядає ефектно та стильно. Прикрасити її можна у будь-який спосіб — використати кілька шарів або домашні прянички, зробити іграшки з солоного тіста або просто повішати бублички.
— Ми проводимо вже восьме Свято новорічної іграшки, — розповідає кураторка виставки Ольга Музиченко. — Представляємо гармонійне поєднання старовинних іграшок радянського періоду з приватних колекцій і презентуємо сучасні традиції створення ялинкових прикрас. У нас представлені іграшки, зроблені у техніках сінопластики, валяння, в'язання, декупажу, з петриківським та традиційним розписом. Є ялинки, прикрашені іграшками з рогозу, пряничками-медяничками, ватними іграшками, паперовими, картонажними, дерев'яними, керамічними, зшитими з фетру.
Проект був започаткований у 2011 році Світланою Долеско та уособив все найкраще з українського Нового року та Різдва. Він показує наші традиційній затишок, родинність, щирість. Тому до нас охоче приходять родинами, щоб дорослі разом з дітьми могли разом зробити якусь святкову прикрасу на майстер-класі, подивитися новорічні мультики, вистави.

Вже четвертий рік поспіль у нас діє Святкова канцелярія, де кожен бажаючий може підписати вітальну листівку близьким. Причому ми не просто надаємо листівки для цього, а ще й ставимо спеціальні казкові печатки від Святого Миколая. А потім працівниці центру як добрі феї за допомогою Укрпошти організують доставку вашого привітання адресатам.

Діють два фотолокації, де можна зробити родинні знімки на згадку — в декораціях фільму «Карнавальна ніч» та у стилі дискомайданчику.

Під свята проходить цикл заходів — майстер-класи, концерти, творчі поетичні вечори, театральні вистави. Вхід у нас вільний, ми раді всім.
Свято новорічної іграшки у цифрах
проводиться восьмий рік поспіль
на трьох поверхах на площі понад 500 квадратних метрів
за 29 днів пройде близько 50 різноманітних заходів
більше 40 майстрів виставляють свої роботи
більше 2000 експонатів представлено
До святкувань готувалася
Світлана Максимець
Текст
Ольга Сошенко
Фото
Made on
Tilda