Зробити Київ дружнім до батьків та малюків
Відстояти своє право жити повноцінним життям
Київ - це місто молодих, сильних та здорових. Всіх інших воно не готове прийняти, тому потрібно боротися за право зробити місто іншим, одночасно змінюючи власний менталітет. Саме так роблять представники спільноти Київ дружній до батьків та малюків. Вікенд говорив про такі зміни з Ольгою Мирцало, яка створила спільноту.
Ольга хоче, щоб місто стало дружнім до неї та її дитини
«Київ дружній до батьків і малюків» — це фейсбук-спільнота, яку я створила після того, як стала мамою. Тоді я зрозуміла, що потрібно шукати однодумців, які б допомогли зробити місто дружнім до батьків. Моєму сину два роки. Коли він народився, я поїхала до Німеччини до чоловіка і там прожила перші чотири місяці. Повернення до Києва — то був разючий контраст. Я зрозуміла, що місто, яке я знала і люблю, не готове прийняти мене та мою дитину дозволити мені жити тим життям, яким я жила до народження дитини.

Особливо це було видно у контрасті, бо в Німеччині вся інфраструктура пристосована для людей. Тут всі міста сповідують принцип універсальності, відкритості для будь-кого, чи ти є молодий, здоровий, сильний, чи ти маломобільний, чи маєш якісь особливості. Коли я повернулася, зрозуміла, що Київ — це місто молодих, здорових та сильних. І більше в ньому в принципі нікому немає місця. Є, звичайно, якісь спорадичні намагання його трохи підлаштувати до інших категорій, але вони настільки непродумані та неоднозначні, що батькам з дітьми дуже важко в ньому знаходитись без стресу.

Спільнота з'явилася в грудні минулого року. Я додавала друзів, а вони приводили своїх. З кожним новим проектом до нас додавалися нові люди. Ми об'єднали навколо себе людей, які хочуть продовжувати жити активним соціальним життя після народження дітей: не концентрувати своє життя навколо них, а інтегрувати в своє життя.

Якщо говорити про приклади для Києва, то це будь-яка країна Євросоюзу, де є рівні можливості для всіх, причому не тільки задекларовані, а й втілені. В нашій групі є така рубрика — досвід інших. Я читаю про інші країни, дуже імпонує Японія. Там високий рівень інтеграції батьків у спільноту. Прикладом також є Корея.

Німеччина, Данія, Нідерланди та інші працювали над цим давно, в них звичайно набагато вищий рівень життя. Але навіть якщо ми візьмемо країни колишнього радянського блоку — Угорщину, Польщу, Чехію — вони за 25 років ту ж саму радянську структуру значно реформували та адаптували до потреб людей з маломобільних груп. Якщо в тебе є бачення, стратегічний план розвитку міста, то все можливо.
Жовтень був першим з кінотеатрів Києва, хто підтримав ініціативу
Один з наших проектів — це комфортне відвідування кінотеатрів батьками з малюками. Це кілька кінотеатрів — Жовтень, Флоренція й ось-ось будуть ще три мережеві кінотеатри, які з 1 серпня запускають такі сеанси. Ми дуже тішимося, що нас підтримала ціла мережа, адже це означає, що сеанси проходитимуть не тільки в Києві, а й по всій Україні.

«Кіно 0+» — це можливість для батьків, бабусь-дідусів прийти в кінотеатр з дитиною подивитися фільм без стресу й огляду на інших. Ідея колись виникла в Канаді і розповсюдилася по всій Європі. На жаль, наше суспільство не є настільки толерантним, щоб сприймати батьків з дітьми на звичайних сеансах. З іншого боку, для діток до трьох років звичайні сеанси є акустично шкідливими. Діти у такому віці потребують знижених частот. Сеанс «0+» не має шкідливих наслідків для дітей: там зменшений звук і не такий темний зал — достатньо, щоб бачити фільм, разом з тим дає можливість старшим дітям ходили по залу. Критики кажуть: чому ви показуєте доросле кіно дітям? Ми їм не показуємо! Дітям у такому віці не цікаво, що відбувається на екрані, їх цікавить соціалізація з такими ж малюками, як вони. Під час сеансу ми застилаємо килим, діти мають можливість гратися іграшками, які Жовтню подарували самі мами. З практики, найзручніше тим, в кого дітки зовсім маленькі. Ви приходите в кінотеатр, займаєте місце на гальорці і маєте сеанс для себе. Тим мамам, в кого дітки старші, приходиться за ними дивитися, але я не чула ще жодного нарікання. Все одно це краще, ніж сидіти вдома і не мати спілкування, не бути частиною соціального простору.

В рамках проекту Культурний декрет пройшли вже чотири екскурсії в музеї Ханенків
Сеанси відбуваються у будні: у Жовтні — у вівторок, у Флоренції — в середу, о десятій. Як ви розумієте, кінотеатри віддають нам найнерентабільніший час. Але можу сказати, що за 19 сеансів, які ми провели в Жовтні, було продано майже 900 квитків (в середньому 45 квитків за сеанс). Бажаю кожному кінотеатру в будній день о десятій ранку мати такі продажі.

Концепція «0+» полягає в тому, що мама з дитиною (тато, інші родичі чи друзі) має отримати не тільки можливість прийти в кіно, а ще й зробити це в комфортній безстресовій атмосфері. Тільки мама знає, що потрібно мамі. Тому ми надали кінотеатрам (а потім вже й музею, з яким також співпрацюємо) пеленальні столики, що віддали мами нашої спільноти, які вже ними не користуються. Ці столики наявні під час сеансу. В Жовтні також є мікрохвильова, де можна розігріти воду, приготувати дитині суміш. Ми також маємо спонсора – ТМ GooN, який безкоштовно надає памперси під час сеансів.

Та сама концепція перенесена і на музей. Ми співпрацюємо з музеєм Ханенків. Провели вже чотири екскурсії там. Це інший щабель, дає мамі можливість частиною мистецького світу, бачити нові виставки та експозиції.
Чому саме Жовтень та музей Ханенків? Бо ми працюємо з тими, хто хоче співпрацювати з нами. Завжди важко бути першим, адже це пов'язано з ризиками — як фінансовими, так і репутаційними. Незрозуміло, піде це чи ні. Але є такі сміливі професіонали, які розуміють, наскільки важливо це робити не тільки з соціальної точки зору, а і з точки зору бізнесу. Батьки з малюками — та група, яка, на жаль, у нашому суспільстві має обмежені можливості потратити гроші на дозвілля, навіть якби цього хотіла. Це стосується тих батьків, які до народження дитини ходили в кіно, на виставки, в ресторани. Вони витрачали гроші. Зараз вони теж готові, але не можуть, бо ці заклади не мають зручностей, яких потребують їх діти. Кінотеатри, ресторани — все це бізнес. І я сподіваюся, що люди, які представляють цей бізнес, рано чи пізно звернуть увагу на цю цільову групу, якій дуже не вистачає цих послуг.
На наступному етапу – після кіно та музею – ми протестували, наскільки можливо перенести наш підхід у площину екскурсій по місту. Допомагала нам в цьому Яніна Гаврилова (голова Всеукраїнської спілки гідів). Наші мами переважно проводять час на свіжому повітрі, гуляючи з дітьми. Чому б не перетворити прогулянку містом в щось інформаційно наповнене? Ми протестували таку екскурсію, це було цікаво і комфортно. І зараз сподіваємося, що Яна запропонує нам інші маршрути, беручи на увагу ті побажання, які були висловили після минулої екскурсії.
Ми маємо дві сфери — публічну та бізнес. Публічна сфера регулюється державою та існує за гроші платників податків, повинна мати ці зручності. У Сполучених Штатах в жовтні минулого року був прийнятий закон, який зобов'язує не тільки жіночі, а й чоловічі вбиральні в закладах федерального уряду мати пеленальні столики. Рівні можливості як для мам, так і для тат виконувати свої обов'язки — це федеральний закон.

До речі, в нас в групі також є активні батьки-чоловіки. Тема, яка нас зараз дуже хвилює, — це безпечні перевезення дітей містом, зокрема у таксі. Служб, у машинах яких є дитячі автокрісла, дуже мало. Таксі заявляють нам, що немає достатнього попиту, щоб зробити цю послугу доступною. Тому ми намагаємося організувати батьків, які мають машини з автокріслами, щоб вони могли надавати такі послуги іншим батькам по домовленості.

Що стосується бізнесу — ми не можемо його примусити. Але можемо мотивувати. Яким чином? Фінансово. Дослідження на цю тему почалися в Америці ще з 20-х років минулого століття. Вони виявили, що час, проведений у закладі батьками, напряму залежить від наявності умов для батьків з малюками (зручного заїзду, столика для зміни памперсів, дружнього ставлення компанії до мам, які мають дітей на ГВ). Тому якщо ви хочете, щоб в ваш заклад прийшла мама і витратила там більше грошей, абсолютно логічно створити для неї відповідні умови. Інакше ви не залишаєте їй іншого вибору, як піти з вашого закладу. Найбільше мене дивує, що в закладах, які продають дитячі товари, немає таких зручностей. Деякі батьки ведуть себе так, ніби їх це влаштовує, міняти пелюшку на підлозі або в туалеті на унітазі — це для них норма. Якщо це норма для батьків, то це буде нормою і для бізнесу. Якщо батьки мовчать, то бізнес вдає, що не бачить цих проблем. Це двосторонній рух: батьків — в озвученні своїх проблем, а бізнесу — у розумінні цих проблем і бажанні їх вирішити .
Ще одна наша ініціатива — це інтерактивна карта місць, найбільш дружніх до батьків і малюків. Це був один з наших перших проектів. Власне, група і почалася з того, я писала про ті заклади, які є зручними. Зараз на цій карті близько 120 об'єктів і вона постійно поповнюється. Це живий організм, і ми закликаємо батьків, які живуть у різних районах, досліджувати будь-який публічний простір (торговий, розважальний центр, ресторан) та позначати там всі зручності, які є для нас.
Ходити та їздити з дитиною в нашому місті складно. І метро, і трамваї, і автобуси дісталися нам на 80-85% з радянського та раннього пострадянського періоду. Метро за винятком нових станцій не обладнане та не пристосоване до батьків з дітьми в візочках або будь-яких маломобільних груп. Спуститися в підземний перехід по так званим пандусам нереально. Вони зроблені тому, що треба, а не тому, що хтось буде ними користуватися. Трохи краще ситуація на нових станціях, але таких станцій 3-5.

Дещо ліпша ситуація з автобусами, особливо з тими, які курсують по центру міста та були закуплені до Євро-2012. Але тут інша проблема — ніби є зручності, але бракує розуміння водіями та кондукторами, що робити з тими зручностями. Часто автобуси паркуються далеко від бровки, через що важко заїхати коляскою. Багато водіїв не хочуть розкладати платформу, яка є і передбачена для таких випадків. Мотивують, що це платформа тільки для людей з інвалідністю.
Ще одна проблема — це наші тротуари. Вони повинні бути знижені. І вони в нас нібито знижені, але таким недосконалим способом, що пересуватися по місту все одно важко. Пересування мами з візочком по місту є неймовірно складним. Легше тим, в кого дітки зовсім маленькі, а мами практикують слінгоносіння. Від цього залежить те, куди можеш дібратися. Якщо живеш на Подол і йдеш з дитиною в кінотеатр Жовтень, дійти легко. Добратися сюди з Лівого берегу в годину пік практично неможливо. Найлегше пересуватися в своєму районі, а між районами — набагато важче.
Якщо говорити про інші міста, ми знаємо про подібні ініціативи в декотрих з них. Дуже активна спільнота є у Львові. Вони попереду нас: раніше почали, підтримка з боку міської влади набагато більша, ніж в Києві. Знаємо спільноти в Полтаві та Білій Церкві.

Минулої зими я подавала проект на бюджет громадської участі. Проекти розглядалися у будівлі Київради. Візит туди став для мене віддзеркаленням нашої загальної ситуації – часткового пристосування до потреб людей з проблемами мобільності. Я заїхала з візочком по гарному пандусу в Київраду. Потім мене зустріли величезні сходи з колонадою. І свою дитину з коляскою я тягла вверх по цих сходах. Навіть якщо в Київраді і є кімната для батьків, то вона дуже гарно схована і про неї мало хто знає.

Інша ситуація в Вінницькій раді. Треба віддати належне її колишньому меру Володимиру Гройсману, Вінниця завжди була дуже передовою з точки хору послуг для населення. Це нормальний приклад бачення владою проблем населення. Щось подібне, наскільки я знаю, є у Львові. Або влада в цих містах дуже активна, або вона прислухається до своїх громадян. Це не данина моді, це норма. Діти повинні бути інтегровані в життя батьків, а не навпаки.
Поки що наша група не зареєстрована як громадська організація, зараз в нас немає юридичних механізмів для законодавчих ініціатив. У нас зараз сильне розшарування, кому що потрібно. Активних батьків меншість. Продовжує домінувати думка, що мама доглядає за дитиною вдома і це зручно. Такий архаїчний тип матері-берегині, який від нас ніяк не піде. Але він гарно виглядає тільки в поезії та на картинках, але в реальному житті це дуже сумно.

Щоб щось лобіювати, треба розуміти, що це потрібно критичній масі населення. Тому зараз важливе завдання групи — це зміна менталітету та поведінки батьків. Як можна відстоювати зручності для батьків у публічному просторі, якщо у публічному просторі батьків нема? Тому ми знаходимося зараз на початковій стадії — зміна менталітету батьків та усвідомлення ними свої потреб.

Не треба чекати змін. Треба ставати частиною цих змін самим. Тільки наші маленькі кроки назустріч один одному, тільки наша батьківська солідарність у розумінні потреб один одного зможе змінити це суспільство та повернути його обличчям до нас.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Про дружній та недружній Київ дізнавалась
Світлана Максимець
Всі фото, використані в статті, взяті зі спільности Київ дружній до дітей та батьків