Світлана та Ясочка
Забрала з вулиці 19 грудня минулого року. Назвала Ясочка, Яся. Пролікувала від вушного кліща, стерилізувала. Тепер ми з нею — як голка з ниткою, ходить за мною слідом. Взагалі-то це вона мене приручила, а не я її.
Навесні вона прибилася до нашого двору, принесла руде котенянко у під'їзд. Котеня люди забрали, кицю почали періодично підгодовувати сусідки з перших поверхів, я також деколи. В серпні киця знову народила котенят, заховала їх на четвертому поверсі на східцевій площадці між ящиками від ремонту у сусідів. Котенят люди порозбирали з часом. Її синуля, рудий кіт, тепер живе на третьому поверсі, дорослу ж кицю ніхто не хотів прихистити. Взимку досить сильні морози були, тож киця деколи забігала у під'їзд з підвалу, в надії, що хтось погодує. 18 грудня прибігла аж на п'ятий поверх під мої двері. Я побачила, погодувала на східцях, запросила у квартиру. Вона походила по коридору і кухні , а потім пішла назад до вхідних дверей і спустилась на вулицю у підвал. Наступного вечора, на свято, знову вона прийшла на поверх, поїла у коридорі і впевнено почимчикувала до кухні, сіла там на стільчик під батарею і залишилася вже назавжди.